Бокмакірі

Довжина птаха становить 22-23 см. Верхня частина тіла оливково-зелена, хвіст чорний, на кінці жовтий. Голова і шия сірі, над очима жовті "брови". Нижня частина тіла жовта, на грудях широкий "комірець", кінці якого ідуть по шиї до очей і далі до дзьоба. Лапи сизі, дзьоб чорний. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів нижня частина тіла тьмяно-сіро-зелена, "комірець" відсутній.

Виділяють чотири підвиди:[3]

• T. z. restrictus Irwin, 1968 — поширений на сході Зімбабве та на заході Мозамбіку, в горах Чіманімані;
• T. z. phanus (Hartert, E, 1920) — поширений на півдні Анголи та на північному заході Намібії;
• T. z. thermophilus Clancey, 1960 — поширений в Намібії, Ботсвані та на північному заході ПАР;
• T. z. zeylonus (Linnaeus, 1766) — поширений на сході та півдні ПАР.

Бокмакірі поширені на заході Анголи та Намібії, на півдні Ботсвани, в Південно-Африканській Республіці, Лесото та Есватіні. Окрема популяція мешкає також в горах на кордоні Зімбабве та Мозамбіку. Вони живуть в чагарникових заростях, кару, фінбоші, сухій савані, в садах і плантаціях на висоті до 2500 м над рівнем моря.

Бокмакірі харчуються комахами та іншими безхребетними, а також дрібними земноводними, плазунами, птахами та ссавцями. Гніздо чашоподібне. розміщується на дереві. В кладці 3 яйця. Інкубаційний період триває 16 днів, пташенята покидають гніздо на 18 день.

МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів за збереження. Однак птахи підвиду T. z. restrictus є дуже рідкісними, їх популяція, за оцінками дослідників, нараховує близько 400 птахів. Загальна ж популяція бокмакірі нараховує до 10 000 птахів.

• Tony Harris and Kim Franklin, Shrikes & Bush Shrikes (Christopher Helm, 2000) ISBN 0-691-07036-9
• Ian Sinclair, Phil Hockey and Warwick Tarboton, SASOL Birds of Southern Africa (Struik 2002) ISBN 1-86872-721-1

• Bokmakierie - Species text in The Atlas of Southern African Birds.