Болдуєв Хома Лук'янович

Хома Лук'янович Болдуєв (21 березня 1918, Желів'є 1978, Київ) радянський військовий діяч, генерал-майор, начальник Київського вищого загальновійськового командного училища у 19701972 роках.

Хома Лук'янович Болдуєв
Народження 21 березня 1918(1918-03-21)
Желів'є
Смерть 1978(1978)
Київ
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Країна  СРСР
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Освіта Казанське піхотне училище
Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19361974
Партія КПРС
Звання  Генерал-майор
Командування 55-та гвардійська мотострілецька дивізія
30-та гвардійська мотострілецька дивізія
Київське вище загальновійськове командне училище
Війни / битви радянсько-японська війна
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Біографія

Народився 21 березня 1918 року в селі Желів'є (нині Чауського району Могильовської області Білорусі) в селянській родині. Білорус. Рано залишився без батьків, виховувався в родині старшого брата. В 1933 році закінчив сім класів школи і почав працювати у колгоспі. Навчався у землевпорядному технікумі у місті Горках, а у 1936 році, з 3-го курсу, поступив у Мінське військове училище (призваний Чауським військовим комісаріатом), де навчався з 25 вересня 1936 року по 15 липня 1938 року, після чого переведений до Казанського піхотного училища, яке закінчив у грудні 1938 року у військовому званні лейтенанта.

У роки німецько-радянської війни служив в тилових частинах на Далекому Сході. Член ВКП(б) з грудня 1942 року. З 9 серпня 1945 по 3 вересня 1945 року брав участь в радянсько-японській війні, будучи офіцером розвідки 5-го стрілецького полку 59-ї стрілецької дивізії 1-ї Червонопрапорної армії 1-го Далекосхідного фронту. Керував розвідувальними операціями полку і сам особисто в них брав участь. Так, вже в перші дні боїв особисто взяв японського «язика», за що був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня.

Після закінчення війни продовжив службу в Радянській армії. З 1 листопада 1948 року по 21 листопада 1951 року навчався у Війській академії імені М. В. Фрунзе, після чого служив в стрілецьких частинах Групи радянських військ у Німеччині, командував 41-м стрілецьким полком, був начальником штабу 18-ї мотострілецької дивізії. 3 жовтня 1957 року йому присвоєне військове звання полковника. У червні 1961 року повернувся до СРСР, очолював штаб 92-ї мотострілецької дивізії Північно-Кавказького військового округу. З січня 1964 року командував 55-ю гвардійською мотострілецькою дивізією, а з лютого 1965 року — 30-ю гвардійською мотострілецькою дивізією. Генерал-майор з 23 лютого 1967 року. У липні 1968 року призначений начальником штабу 12-го армійського корпусу Московського військового округу.

Могила Хоми Болдуєва

З лютого 1970 року очолював Київське вище загальновійськове командне училище. У червні 1972 року звільнений з цієї посади, а в грудні 1974 року — звільнений в запас. Проживав у Києві. Помер в 1978 році, похований на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди

Нагороджений:

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.