Бондаренко Василь Омелянович

Бондаре́нко Васи́ль Омеля́нович (нар. 14 березня 1923, с. Хрулі — пом. 11 березня 1973) — командир роти 487-го стрілецького полку 143-ї стрілецької дивізії 47-ї армії 1-го Білоруського фронту, Герой Радянського Союзу.

Василь Омелянович Бондаренко
Народження 14 березня 1923(1923-03-14)
село Хрулі Лохвицького району Полтавської області
Смерть 11 березня 1973(1973-03-11) (49 років)
Полтава
Поховання Полтава
Країна  СРСР
Рід військ піхота
Роки служби 1941-1962
Звання  Майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 14 березня 1923 року в селі Хрулі нині Лохвицького району Полтавської області в селянській родині. Навчався в Бодаквянській семирічній школі. Потім працював на шахті № 39 в місті Ровеньки Ворошиловградської області[1].

У жовтні 1941 року призваний до Червоної армії й направлений на фронт. У 1943 році закінчив курси молодших лейтенантів. Воював на Брянському, Центральному, 1-му Українському, 1-му Білоруському і 2-му Білоруському фронтах. Був тричі поранений[2].

15 січня 1945 року стрілецька рота 487-го Червонопрапорного стрілецького полку 143-ї Конотопсько-Коростенської Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії під командуванням старшого лейтенанта Василя Бондаренко прорвала оборону противника в районі села Стара під Варшавою. Переслідуючи ворога, рота першою в дивізії форсувала Віслу, захопили дві траншеї противника і взяли під контроль дорогу Модлин — Варшава. Німці намагалися контратакувати і витіснити піхотинців з плацдарму, але вміло керуючи силами Бондаренко не тільки протримався до підходу основних сил, а й завдав противнику суттєвих втрат[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Вісли і утриманні плацдарму на її західному березі старшому лейтенанту Бондаренку Василю Омеляновичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка.

Після війни Василь Омелянович продовжував службу в ЗС СРСР. У 1961 році майор Бондаренко звільнився в запас. Жив у Полтаві. Працював начальником охорони в обласному управлінні зв'язку. 11 березня 1973 року Василь Омелянович Бондаренко помер. Похований в Полтаві[2].

Нагороди

Вшанування пам'яті

У Лохвицькому краєзнавчому музеї імені Г. С. Сковороди зібрані матеріали про героїчний шлях Василя Бондаренка. На Будинку культури у Бодакві на його честь встановлена меморіальна дошка.

Примітки
  1. Біографія Василя Омеляновича Бондаренка на сайті Полтава історична
  2. Біографія Василя Омеляновича Бондаренка на сайті Історія Полтави (рос.)

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 1. — 863 с. — ISBN 5-203-00536-2

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.