Боровичі

Статус міста присвоєно 28 травня 1770 р. Катериною ІІ. У квітні 1772 року Сенат затвердив план і герб міста Боровичі. У 1786 році відкрилися школа водних комунікацій і лікарня. У 1787 році почалися заняття в малому народному училищі. До 1785 року в Боровичах вже було 16 кам'яних, 317 на кам'яному фундаменті і 373 дерев'яних будинки, 3 цегельних заводи, млин. Двічі на рік проходили ярмарки[1].

Боровицький цвинтар вперше згадується в переписній оброчній книзі Деревської п'ятини близько 1495 р. В 1564 р. згадується вже як торгово-промислове поселення Боровицький Рядок. Основним заняттям жителів Боровичі була проводка суден по мстинських порогах (Боровицькі пороги), що відображено в височайше подарованому Катериною II гербі міста.

Історія Боровицького краю тісно пов'язана з ім'ям російської полководця Олександра Суворова. За 35 кілометрів від міста знаходиться село Кончанське-Суворовське, у якому він відбував заслання з 5 травня 1797 р. по 6 лютого 1799, саме звідси він відправився в знаменитий альпійський похід. З 1942 р. там відкрито « Музей-заповідник А. В. Суворова».

Промисловий розвиток міста пов'язано з виробництвом вогнетривкої цегли, яке почалося в 70-х роках XIX століття. Після відкриття в 1851 р. Миколаївської залізниці значення річки Мсти як водної транспортної артерії втратилося, і розвиток вогнетривкої промисловості стало новим етапом в історії міста. В околицях Боровичів були виявлені великі запаси вапна, сірчаного колчедану, бурого вугілля і вогнетривких глин. Ще в 1786 р. в гирлі Крупи, притоки Мсти, була пробита перша в Росії штольня для видобутку бурого вугілля. В 1855 у недалеко від Боровичів Нобель заснував перший завод вогнетривких виробів.

Ще одним великим підприємством міста є Боровицький комбінат будівельних матеріалів, заснований в 1910 р. Комбінату належить єдина в Новгородській області і одна з небагатьох в Росії електрифікована вузькоколійна залізниця завдовжки понад 2 км. У Боровичах був найбільший з дванадцяти в Радянському Союзі обозобудівельний завод «Зміна»[2].

У роки Другої світової війни в Боровичах були великі фільтраційні табори НКВС.

• Промисловість і освіта — керамічна промисловість на місцевій сировині — комбінат вогнетривких виробів, цегельний завод та ін.; паперова фабрика, деревообробний комбінат, механічний завод. В районі Боровичів стародавні кустарні промисли: трикотажні, гончарні, шкіряні, деревообробні. Гірничо-керамічний та автошляховий технікуми, медичне і педагогічне училища. Краєзнавчий музей

• Є залізнична станція.

У Боровичах проживав Тимофій Іванович Волкович (1899—1981) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, генерал-майор, почесний громадянин Бердичева.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Міст через Мсту