Борткевич Сергій Едуардович

Сергі́й Едуа́рдович Бортке́вич (нар. 16 (28) лютого 1877(18770228), Благодатне — 25 жовтня 1952, Відень) — видатний український композитор польського походження, піаніст і педагог.

Борткевич Сергій Едуардович
Основна інформація
Дата народження 28 лютого 1877(1877-02-28)[1][2][…]
Місце народження Харків, Російська імперія
Дата смерті 25 жовтня 1952(1952-10-25)[3][1][…] (75 років)
Місце смерті Відень, Окупація Австрії союзниками
Поховання Віденський центральний цвинтар
Громадянство Австрія, Російська імперія і СРСР
Професії classical composer, піаніст
Освіта Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова і Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Жанри симфонія
sergeibortkiewicz.com
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Син поляка Едварда Борткевича, поміщика та власника винокурного заводу у селі Благодатне, що поблизу Мерефи, народився у Харкові 1877 року.

Музичну освіту отримав у Лейпцизькій консерваторії в учня Ференца Ліста Альфреда Рейзенауера.[4] Учень Анатолія Лядова.[5] З 1902 виступав з концертами, гастролював за кордоном. Одружився у липні 1904. У 1904-1914 рр. викладав у консерваторії Клінворта-Шарвенка у Берліні. В цей час зробив свої перші композиторські кроки. Свій перший фортепіанний концерт (тв. 1) Борткевич знищив після його прем'єри.[6] Другий твір не був опублікований, а твір № 3 був опублікований Данієлем Ратером (Daniel Rahter — http://imslp.org/wiki/D._Rahter) у 1906 в Лейпцигу.[6]

У 1914, на початку Першої світової війни, був висланий із Німеччини і повернувся до рідного Харкова. Після приходу до влади більшовиків був заарештований моряками як представник «буржуазії». Сімейні заводи та батьківський будинок за адресою вул. Сумська, 28, що служив композиторові домівкою понад 40 років, були націоналізовані, маєток — пограбований. У листопаді 1920[6] заради безпеки сім'ї був змушений виїхати у Константинополь, маючи при собі лише валізу з нотами та 20 доларів (~1,5 млн. карбованців)[7]. З 1922 мешкав у Відні, де помер 1952 року. Могилу Борткевича знесли бульдозером у 1997.[8]

У 1945 в його будинок влучила бомба, і відтоді вважали, що разом із багатьма творами Борткевича були втрачені обидві його симфонії, проте їхні рукописи згодом віднайшов у каліфорнійській бібліотеці англійський ентузіаст Мелком Баллан.[7]

Прем'єра Першої симфонії ре-мажор тв. 52 «З моєї Батьківщини» Сергія Борткевича, написаної у 1935—1936 роках, відбулася в Україні в середині травня 2000 року. Прем’єра Першого концерту Сергія Борткевича в Україні відбулася в травні 2000 року. Тоді це був авторський проект заслуженого артиста України киянина Миколи Сука, який тепер живе у США. Він же «роздобув» для чернігівського симфонічного оркестру «Філармонія» (художній керівник і диригент заслужений діяч мистецтв України Микола Сукач) партитуру неопублікованої Першої симфонії. Третю частину фортепіанного концерту в Національному палаці «Україна» виконав оркестр "Філармонія" у жовтні 2000 року. «День» (№ 83, 15 травня 2001 р.) повідомляв про повернення в Україну музики співвітчизника. І було б абсолютно нелогічним не продовжити захопливе дослідження творчості чудового композитора, чиє ім'я практично невідоме не лише українським любителям музики, а й музикознавцям. Завдяки публікації в Україну повертаються ще два твори Сергія Едуардовича: Концерт № 3 тв. 32 для фортепіано з оркестром і Російська рапсодія для фортепіано з оркестром тв. 42.

Творчість

Творчий доробок Сергія Борткевича становить 74 твори, 15 з яких досі вважаються втраченими.[9] Багато творів були віднайдені, зокрема, завдяки зусиллям Мелкома Баллана (Велика Британія), доктора філософії Бомбейського університету Багвана Тадані (Bhagwan Nebhraj Thadani), який проживає зараз у Вінніпегу і понад 30 років вивчає творчість Сергія Борткевича, та Валтера Калктмана (Голландія).

З політичних причин творчість Сергія Борткевича була майже невідомою на екс-радянській Батьківщині у 20-му столітті. Однак, починаючи з 2000 року, поступово набуває широкого визнання в Україні завдяки диригентові та прихильникові Борткевича Миколі Сукачу і створеному ним симфонічному оркестрові «Філармонія».

Через характер музичних творів композитора називають «останнім романтиком» та «українським Рахманіновим».

Перелік творів
  • 4 п'єси для фортепіано тв. 3 (1906);
  • «Враження» (Impressions) — сюїта для фортепіано тв. 4 (1905);
  • 3 п'єси для фортепіано тв. 5 (1906);
  • 2 п'єси для фортепіано тв. 6 (1908);
  • «Кримські ескізи» (Esquisses de Crimee) — сюїта для фортепіано тв. 8 (1908)
  • Соната для фортепіано № 1 сі-мажор тв. 9 (1909);
  • 4 п'єси для фортепіано тв. 10 (1909);
  • «6 ліричних думок» (6 pensees lyriques) сюїта для фортепіано тв. 11 (1909);
  • 3 п'єси для фортепіано тв. 12 (1910);
  • 6 прелюдій для фортепіано тв. 13 (1910);
  • «Із мого дитинства» (Aus meiner Kindheit) — сюїта для фортепіано тв. 14 (1911);
  • 10 етюдів для фортепіано тв. 15 (1911);
  • Концерт № 1 для фортепіано з оркестром сі-бемоль мажор тв. 16 (1910, опуб. 1913);
  • «Плачі і розради» (Lamentations et consolations) — цикл п'єс для фортепіано тв. 17 (1914);
  • Концерт для віолончелі з оркестром тв. 20 (1922)[10];
  • «Маленький мандрівник» (The Little Wanderer) — сюїта для фортепіано тв. 21 (1922);
  • Концерт для скрипки з оркестром ре-мінор тв. 22 (1923);
  • Поезія Поля Верлена для голосу та фортепіано тв. 23;
  • 3 п'єси (Trois Morceaux) для фортепіано тв. 24 (1922);
  • Три п'єси для фортепіано та віолончелі тв. 25;
  • Соната для скрипки й фортепіано
  • 3 вальси для фортепіано тв. 27 (1924);
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2 до-мінор для лівої руки тв. 28 (1930);
  • 12 нових етюдів (etudes nouvelles) для фортепіано тв. 29 (1924);
  • «Із казок Андерсена» (Aus Andersen's Märchen) — сюїта для фортепіано тв. 30 (1925);
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 3 до-мінор «Per aspera ad astra» тв. 32 (1927);
  • 10 прелюдій для фортепіано тв. 33 (1926);
  • Роман для клавіру (Ein Roman für Klavier) тв. 35 (1928);
  • «Отелло» — симфонічна поема;
  • Балетна сюїта «Тисяча та одна ніч» тв. 37 (1926);
  • «Дитинство» (Kindheit) — сюїта для фортепіано по повісті Л. М. Толстого тв. 39 (1930);
  • 7 прелюдій для фортепіано тв. 40 (1941);
  • Балада для фортепіано тв. 42 (1931);
  • Російська рапсодія для фортепіано з оркестром тв. 45;
  • Елегія для фортепіано тв. 46 (1932);
  • 6 п'єс у 3/4 для фортепіано тв. 48 (1932);
  • Австрійська сюїта для оркестру тв. 51;
  • Симфонія № 1 «З моєї Батьківщини» ре-мажор тв. 52 (1935–1936);
  • Увертюра до казкової опери тв. 53;
  • «Маріонетки» — сюїта для фортепіано тв. 54 (1938);
  • Симфонія № 2 ре-мажор тв. 55;
  • Югославська сюїта тв. 58 (1940);
  • «Lyrica nova» — сюїта для фортепіано тв. 59 (1940);
  • Соната для фортепіано № 2 до-мінор тв. 60 (1942);
  • Фантастичні п'єси (Fantasiestücke) для фортепіано тв. 61 (1942);
  • «Іспанія» — п'єса для фортепіано тв. 63/4 (1947)
  • 3 мазурки для фортепіано тв. 64 (1963);
  • 4 п'єси для фортепіано тв. 65 (1947);
  • 6 прелюдій для фортепіано тв. 66 (1946);
  • Опера «Акробати» (1938).

Цікавинки

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116265221 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. «Возвращение Борткевича», Ольга Лебедева — Зеркало Недели on the Web. Архів оригіналу за 23 листопада 2005. Процитовано 12 лютого 2007.
  5. Энциклопедия Зарубежной России — Борткевич Сергей Эдуардович. Архів оригіналу за 20 жовтня 2007. Процитовано 12 лютого 2007.
  6. Сергій Борткевич. Реанімація таланту Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine. Газета «День», 15.06.2001
  7. «Неизвестный-знаменитый Сергей Борткевич», Дарья Юровская — Объектив-неделя. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 12 лютого 2007.
  8. «Сергей Борткевич. Возвращение на родину», Сергей Цыганков — Газета «День», 15.05.2001
  9. «Образ Родины, воссозданный в музыке», Надежда Тысячная — Газета «День», 17.12.2004
  10. Тв. 20-24 були написані у Харкові між 1914 та 1920 роками

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.