Боян Главашевич

До 1991 року, точніше до початку битви за Вуковар, проживав у Вуковарі. Через війну з 1991 року живе в Загребі, куди переїхав зі своєю матір’ю Майдою та бабусею Сесілією.[2] Його батька, який упродовж війни за незалежність сповіщав у своїх репортажах про трагічні події, що відбувалися по всій Хорватії, а особливо у Вуковарі, вбили бойовики сербських воєнізованих формувань.

У Загребі закінчив початкову школу ім. Ізідора Кршнявого. У цьому місті вступив до Приватної класичної гімназії, після чого продовжив академічну освіту на філософському факультеті Загребського університету. У початковій та середній школі захоплювався перекладами літературних текстів із класичних мов і займався дзюдо. У студентські роки долучався до діяльності кількох спілок, а здобувши диплом, у червні 2009 влаштувався науковим співробітником на кафедру мовознавства філософського факультету,[3] де у своїх наукових дослідженнях спирався на соціолінгвістичні теми. На кафедрі мовознавства викладав, проводячи семінари за трьома курсами: «етика мовлення», «мова в публічному і міжособистісному спілкуванні» та «прикладна лінгвістика».[4]

Після перемоги коаліції Кукуріку на парламентських виборах 2011 прем’єр-міністр Зоран Міланович виділив міністерський департамент ветеранів війни в окреме Міністерство ветеранів, на чолі якого поставив безпартійного міністра і героя війни Предрага Матича.[5] У січні 2012 Матич призначив Главашевича начальником канцелярії міністра, що стало його першою політичною посадою, а уряд і міністр у квітні 2012 призначили його тимчасовим директором Фонду стипендіювання хорватських ветеранів війни за незалежність і їхніх дітей, а потім помічником міністра в управлінні з правових і житлових питань Міністерства ветеранів.[6]

Завдяки своїй роботі у міністерстві незабаром став одним із наближених до тодішнього міністра Предрага Матича людей та взяв активну участь у формуванні політики міністерства та офіційному виданні Реєстру ветеранів. Він — один з основних авторів Закону про права жертв сексуального насильства під час збройної агресії проти Республіки Хорватія у війні за незалежність.[3]

Беручи участь у конференції у Вуковарі 2014 року, Главашевич зауважив, що серед хорватських ветеранів, які виграли війну і мають численні права, була низка випадків ПТСР і злоякісних новоутворень, тоді як бійці сербських військ, які програли війну і не мають подібних прав, не мають ПТСР.[7] Через це твердження розпочався протест хорватських ветеранів під назвою «Сто відсотків за Хорватію», який тривав 555 днів із вимогою відставки його та міністра Матича.[8]

Протест підтримала тодішня опозиційна ХДС. Під час акції протесту демонстранти словесно і фізично нападали на нього та пошкодили будівлю міністерства, кульмінацією чого стала поява на вулицях пляшок із газом.[9] Незважаючи на напади, Боян Главашевич не задовольнив вимогу ветеранів про свою відставку. Він та його найближча родина через погрози перебували під охороною поліції аж до кінця акції протесту.

З причини парламентських виборів 2015 Зоран Міланович за внесок у роботу 12-го уряду включив Главашевича до виборчого списку коаліції Хорватія росте, а після її поразки Боян вступив у січні 2016 в Соціал-демократичну партію Хорватії.[10] Поставлений на 7 місце в VI виборчому окрузі[11] він не пройшов до парламенту 8-го скликання. Однак після відставки 13-го уряду та розпуску парламенту Главашевича обрали преференційними голосами на парламентських виборах 2016 року з того самого округу і місця у списку тільки вже Народної коаліції.[12] Ставши депутатом парламенту, він працював заступником голови парламентського комітету з європейських питань, членом комітету у справах інформування, інформатизації та ЗМІ, комітету у справах освіти, культури й науки та комітету з прав людини і прав нацменшин.[12] У своїх виступах часто торкався питань Європейського Союзу, освіти, прав людини, свободи засобів масової інформації та культури, а також технологічних інновацій.

У серпні 2018 вийшов із СДП і подав у безвідкличну відставку з посади члена Президії СДП Хорватії через незгоду з рештою керівництва. Він уважав, що СДП на чолі з Давором Бернардичем не може дати відповіді на жодне важливе питання про майбутнє Хорватії.[13]

Після виходу з СДП Главашевич приєднався до виборчого списку політичної платформи і партії «Можемо!», але вже як незалежний депутат. У виборчому списку по 6 округу він потрапив на останню 14 місце. Набравши понад 3000 голосів, що, безсумнівно, найбільше голосів у виборчому списку, він увійшов до 10-го скликання хорватського парламенту як єдиний від VI округу за виборчим списком «Можемо!». У парламенті він працює як незалежний депутат у фракції Зелено-лівої коаліції. Окрім роботи депутатом, обіймає посаду заступника голови комітету з європейських питань і члена комітету з питань зовнішньої політики.[12]

Через сумний досвід біженця від війни та страждання своєї сім'ї Боян уважає, що жодна війна не має переможця і що кожна війна приносить горе, тугу і смерть. Батько Синиша, вбитий у Вуковарі, тривалий час числився у зниклих безвісти, перш ніж рідня через 14 років після його смерті ідентифікувала і поховала його. Тому він прагне, щоб його діти мали дитинство і були позбавлені того клопоту і смутку, які сам він пережив у такому віці.[14] 2014 року за вклад у побудову толерантного суспільства його відзначили премією миру імені Крунослава Сукича.[15]

Попри те, що Боян зажив шани серед громадськості за самопожертву його батька, який став для широкого загалу символом і героєм війни за незалежність, дрібні ультраправі групи піддають його нападкам за його політичну належність до соціал-демократів.[16] Під час антикириличних протестів 2013 року він збунтувався проти використання репортерських записів його батька, відповівши, що він і його родина все-таки знають його найкраще і що Синиша Главашевич був людиною широких поглядів, яка цінувала мультикультуралізм і різноманіття всіх 26 національних меншин у Вуковарі. [17]

Востаннє він бачив свого батька у день першого дзвоника у 1991 році.[18]

Одружений, має двох дітей. Володіє англійською, французькою, італійською та норвезькою мовами. Шанувальник латини і давньогрецької та активний користувач Twitter.