Парламентські вибори в Хорватії 2016

Парламентські вибори в Хорватії 2016 відбулися в неділю 11 вересня 2016.[1] Обиралися всі 151 депутат парламенту. Ці парламентські вибори були позачерговими і стали 9-ми від часу перших багатопартійних виборів у Хорватії. Явка виборців становила 52,59 %.

2015  2020
Парламентські вибори в Хорватії 2016
Всі 151 місце у парламенті
11 вересня 2016
Перша партія Друга партія
Лідер Андрей Пленкович Зоран Міланович
Партія ХДС СДП
Лідер партії з 21 червня 2016 2 червня 2007
Попередні вибори 33,4 % , 59 місць (Патріотична коаліція) 32,3 %, 56 місць (Хорватія росте)
Місць до виборів 59 56
Виграно місць 61 54
Зміна місць 2 2
Третя партія Четверта партія
Лідер Божо Петров Борис Мілетич
Партія МОСТ ДАІ
Попередні вибори 13,1 %, 19 місць 1,8 %, 3 місця
Місць до виборів 19 3
Виграно місць 13 3
Зміна місць 6 Тільки по VII і VIII виборчих округах
(може вибороти макс. 28 місць)

Результати виборів у кожному з десятьох виборчих округів Хорватії:
округи з більшістю голосів за СДП червоним,
за ХДС синім

Попередній прем'єр-міністр
Тихомир Орешкович
Безпартійний
Наступний прем'єр-міністр
Андрей Пленкович
ХДС

Виборам передував схвалений 16 червня 2016 вотум недовіри прем'єр-міністру Тихомирові Орешковичу та його кабінету, за який проголосували 125 депутатів. Уряд Орешковича пропрацював на той момент лише 5 місяців. Подальша спроба Патріотичної коаліції сформувати нову парламентську більшість та затвердити міністра фінансів Здравка Марича новим прем'єр-міністром провалилася, і парламент 20 червня 2016 проголосував за саморозпуск. Рішення про розпуск набуло чинності 15 липня 2016, що дало можливість президенту Грабар-Кітарович офіційно призначити вибори на 11 вересня 2016.[2]

Передвиборну боротьбу очолювали дві найбільші партії розпущеного парламенту восьмого скликання: Хорватська демократична співдружність під керівництвом Андрея Пленковича та Соціал-демократична партія під проводом Зорана Мілановича. Остання брала участь у виборах у складі Народної коаліції, куди входять соціал-демократи, ХНП-ЛД, ХСП і ХПП. До виборчих перегонів долучився і ряд інших партій та коаліцій, в тому числі Міст незалежних списків, який після виборів 2015 року володіє «золотою акцією» у парламенті, а також багато інших дрібніших партій і незалежних списків із дотеперішнього скликання.

Передісторія

Після виборів 2015 сформувати уряд було доручено незалежному бізнесменові Тихомиру Орешковичу, якого підтримала консервативна Патріотична коаліція на чолі з ХДС і МОСТ. У травні 2016 року в Хорватії вибухнув скандал навколо першого віце-прем'єра і тодішнього керівника ХДС Томіслава Карамарка через діяльність піар-компанії його дружини. Голова МОСТу віце-прем'єр Божо Петров закликав Карамарка подати у відставку, а опозиційна Соціал-демократична партія Хорватії висунула йому вотум недовіри. 15 червня 2016 Карамарко «через конфлікт інтересів» пішов у відставку.[3] 16 червня 2016 ХДС висловила вотум недовіри урядові, звинувативши Орешковича у зловживаннях під час призначення членів Агентства безпеки і розвідки. За це проголосували 125 депутатів зі 151,[4] 15 були проти і двоє утрималися. Відкидаючи звинувачення, Орешкович сказав, що прийшов в уряд з найкращими намірами допомогти своїй країні і робив усе, що в його силах, намагаючись забезпечити краще майбутнє Хорватії.[5] Відставка уряду поглибила б у країні кризу, підсилену чварами між ХДС і молодшим партнером по урядовій коаліції МОСТом. У цих умовах ХДС прагнула сформувати новий уряд на чолі з дотеперішнім міністром фінансів Здравком Маричем, однак було ясно, що він не отримає підтримки 76 необхідних голосів депутатів.[4] 20 червня члени хорватського парламенту проголосували за його розпуск, що і сталося 15 липня 2016. Це спонукало Президента Хорватії Колінду Грабар-Кітарович призначити дострокові вибори, датою яких було обрано 11 вересня 2016.

Прем'єрство

Тодішній прем'єр-міністр, безпартійний технократ Тихомир Орешкович оголосив, що не буде балотуватися ні за яким партійним списком кандидатів і не прагнутиме переобрання. Це означає, що коли за наслідками виборів успішно сформується новий, 14-й уряд, то його, найімовірніше, очолить новий прем'єр-міністр.

Таким чином, у разі обрання на посаду прем'єр-міністра голови ХДС Андрея Пленковича або очільника Мосту незалежних списків Божо Петрова чи будь-якого іншого нинішнього керівника партії за єдиним винятком, це буде 12-та людина на посту голови уряду за всю історію незалежної Хорватії з моменту перших багатопартійних виборів у хорватський парламент у 1990 році. З цього твердження може бути тільки три винятки: 1) якщо знову вступить на посаду прем'єр-міністра Зоран Міланович, який раніше вже займав цей пост з 2011 до 2016 року, тим самим стаючи другим після Іво Санадера (переобраного в 2008 році) керівником уряду, обраним на другий строк (і першим в історії, обраним на два непослідовні строки); 2) якщо буде повторно обрано прем'єр-міністром Тихомира Орешковича (хоча він цього і не домагається), таким чином роблячи його другим прем'єр-міністром (після Санадера), який керуватиме урядом другий термін поспіль; 3) у малоймовірному випадку обрання одного з восьми живих колишніх прем'єр-міністрів, за винятком Мілановича (Месича, Манолича, Грегурича, Шаринича, Валентича, Матеші, Санадера, Косор), які б у такому разі вступили на посаду вдруге або втретє (у випадку Санадера).

Виборча система

151 депутата парламенту Хорватії обирають трьома способами: 140 обираються в десятьох округах (по 14 місць) за допомогою пропорційного представництва, використовуючи виборчий поріг у 5 %, при цьому кількість місць розподіляється за методом д'Ондта; 3 депутати обираються в спеціальному виборчому окрузі для хорватських громадян і осіб хорватського походження, які проживають за кордоном;[6] 8 обираються у виборчому окрузі для національних меншин: 3 від сербів, 1 від італійців, 1 від угорців, 1 від чехів/словаків, 1 від албанців/боснійців/македонців/чорногорців/словенців та 1 від австрійців/болгар/німців/євреїв/поляків/циган/румунів/русинів/росіян/турків/українців/волохів.

Прогнози

Дані екзит-полів, проведених найбільшими телеканалами країни, засвідчили, що Соціал-демократична партія здобуде 58 місць зі 151, а Хорватська демократична співдружність виборе 57 мандатів.[7]

Результати

Вибори майже не змінили розстановку політичних сил у парламенті.[7] За результатами виборів, найбільше голосів здобула консервативна Хорватська демократична співдружність, яка одержала 61 місце у парламенті. На другому місці з невеличким відривом йде головний суперник консерваторів Соціал-демократична партія, яка виборола 54 мандати. Третє місце, як і на попередніх виборах лише 10 місяців тому, посів Міст незалежних списків, який матиме в новому парламенті 12 своїх депутатів.[8][9] «Міст» і надалі володітиме «золотою акцією», адже без його участі жодній із великих політичних партій не вдасться створити більшість. Решту мандатів поділили між собою дрібні політичні сили та представники нацменшин.[10]

Партії та коаліції Голоси % Зміна Місць +/–
Внутрішні виборчі округи (1-й10-й)
Коаліція ХДС ХДС, ХСЛП, ХХДП 682.687 36,27 % +2,91 % 59 +3
Народна коаліція СДП, ХНП, ХПП, ХСП 636.602 33,82 % +0,62 % 54 -2
Міст незалежних списків 186.626 9,91 % -3,60 % 13 -6
Коаліція «Єдиний вибір» Жива стіна, Змінимо Хорватію, Молодіжна дія, Азбука демократії, ХДСП 117.208 6,23 % +1,99 % 8 +7
Коаліція «За прем'єр-міністра» БМ 365, Реформісти, Нова хвиля, Хорватська селянська партія Степана Радича, Блок «Пенсіонери Разом» 76.054 4,04 % +0,72 % 2 ±0
Коаліція «Ще сильніша Істрія» ДАІ, ПГК, Список за Рієку 43.180 2,29 % +0,46 % 3 ±0
Коаліція «Розвернися, Хорватіє» «Розумно», «За місто» 38.812 2,06 % нова 0 нова
Коаліція ХДАСБ ХДАСБ, ХКП 23.573 1,25 % -0,11 % 1 -1
Інші партії та незалежні списки 77.575 4,12 % 0 -1
Недійсні 36.871 1,92 % - -
Загалом по внутрішніх округах 1.919.188 100 % - 140 ±0
Зареєстровані виборці / явка 3.531.279 54,35 % -6,47 % - -
XI округ — хорватські громадяни, які проживають за кордоном
Хорватська демократична співдружність 13.117 62,72 % -22,97 % 2 -1
Незалежний список на чолі з Жельком Гласновичем 5.211 24,91 % нова 1 нова
Коаліція «За прем'єр-міністра» БМ 365, Реформісти, Нова хвиля, Хорватська селянська партія Степана Радича, Блок «Пенсіонери Разом» 936 4,47 % +0,17 % 0 ±0
Міст незалежних списків 656 3,13 % -0,76 % 0 ±0
Інші списки XI округу 993 4,75 % 0 ±0
Недійсні 295 1,39 % - -
Загалом по XI округу 21.208 100 % - 3 ±0
Зареєстровані виборці / явка 21.223 99,93 % +0,02 % - -
XII округ — Виборчий округ національних меншин
Самостійна демократична сербська партія Виборча система відрізняється 3 ±0
Демократичний союз угорців Хорватії 1 +1
Союз ромів Хорватії «Калі Сара» 1 ±0
Союз албанців Хорватії 1 +1
Незалежні організації (італійська меншина) 1 ±0
Незалежні організації (чеська і словацька меншини) 1 ±0
Загалом по XII округу 37.902 100 % - 8 ±0
Зареєстровані виборці / явка 211.267 17,94 % -1,14 % - -
Всього місць у парламенті 151 ±0
Джерело: Державна виборча комісія.[11]

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.