Брайчино

Брайчино(мак. Брајчино) — село в общині Ресен, у Північній Македонії. Село знаходиться в долині на західних схилах гірського масиву Пелістер, на висоті близько 1000 м над рівнем моря. Відстань до адміністративного центру общини Ресена складає 32 км. На заході межує з селом Любойно, у 2 км на південь знаходиться кордон з Грецією. В 5 км на захід від центру села знаходиться берег озера Преспа. Через село тече річка Брайчинська.

Брайчино

Координати 40°54′23″ пн. ш. 21°09′33″ сх. д.

Країна  Македонія
Адмінодиниця Ресен
Висота центру 1011 м
Населення 134 осіб (2002),
933 осіб (1948),
931 осіб (1953),
795 осіб (1961),
689 осіб (1971),
755 осіб (1981),
810 осіб (1991),
212 осіб (1994)
Часовий пояс CET і CEST
Телефонний код 047
Поштовий індекс 7310, 7318
Автомобільний код RE (Ресен)
GeoNames 792373
OSM ↑2598355 ·R (Ресен)
Брайчино
Брайчино (Північна Македонія)

Географія

Брайчино знаходиться приблизно посередині долини, що спускається від південних вершин гірського масиву Пелістер та утворена численними гірськими потоками, що зливаються у річку Брайчинську (або Стару). Середня висота села — 1000 м над рівнем моря. Схили гір навколо Брайчино порослі листяними (бук, дуб, явір) та хвойними (ялина, сосна, смерека) лісами.

Площа території села — 60,2 км² (6020 га), з них 2424 га під пасовиськами, 2788 га приходиться на ліси, 498,1 га обробляється.

Клімат відносно вологий, кількість опадів — 900 мм на рік, що в середньому більше, ніж у низинних районах долини Преспи[1].

Історія

Село відоме з XII чи XIII століття як православне та слов'янське. У документах Османської імперії згадується від 1568—1569 років. У 1902—1903 роках після низки македонських повстань під тиском Російської імперії на македонських територіях усі населені пункти з православним населенням мали віднести до «грецьких», «болгарських» чи «сербських», то Брайчино, як і дальше село Дольно-Дупені, було віднесено до «грецьких», тоді як сусіднє Любойно — до «болгарських», попри те, що в усіх селах люди спілкувалися однією мовою та здебільшого були родичами[2].Після Першої балканської війни 1912 року перейшло до володінь Сербії[3].

1921 року відкрилася школа. У 1952 році на річці було побудовано малу ГЕС та проведено електрику в Брайчино. 1975 року проведено водогін, 1977 — асфальтову дорогу, а 1988 — телефонний зв'язок. 1998 року було заасфальтовано вулиці села[3].

Населення

Населення села стрімко скорочується попри високий туристичний потенціал місцевості. У 1961 році в селі було 795 мешканців, а 1994 року — лише 212. Чимало чоловіків залишали село та їхали на заробітки за традицією, що мала назву «печалба» ще з XIX століття. У 1950-ті — 1960-ті дехто нелегально переходив югославсько-грецький кордон у горах та шукав роботи поза соціалістичним табором, зокрема в Австралії[4].

Виділяють окремий брайчинський діалект македонської мови, який відрізняється від говорів сіл долини Преспи[5].

Економіка та інфраструктура
Порожня будівля школи

Населення займається сільським господарством. Поширені тваринництво (корови, вівці, кози, кури тощо) та рослинництво (зернові та овочеві культури).

Туризм розвивається повільно. Станом на 2010 рік у селі було 68 місць для туристів, з них 24 ліжка в монастирі, а інші — в приватних будинках[6]. Всі родини, що надають туристичні послуги, об'єднані в громадську організацію та координують ціни, знижуючи конкуренцію[7].

Працюють магазини та кафе. Була 4-класна початкова школа, яка не працює.

На річці Брайчинська 1964 року встановлено метеорологічну станцію[8][9].

Пам'ятки
Пам'ятник бійцям Нвродно-визвольної армії Югославії

У селі стоїть пам'ятник бійцям Народно-визвольної армії Югославії, що загинули під час Другої світової війни.

Релігійні

У Брайчино наявні 5 православних церков та монастир святого Петра.[10] Головна церква монастиря розписана в XVI і XVIII століттях.[11][12]

Церкви:

  • Св. Миколая. На західній околиці, побудована 1871—1872 років на місці старішої церкви
  • Св. Богородиці. У північно-західній частині, поблизу кладовища.
  • Св. Іллі. У північно-східній частині.
  • Св. Архангела.
  • Св. Афанасія.
  • Церква св. Богородиці
  • Церква св. Миколая
  • Церква св. Іллі
  • Церква св. Афанасія

Примітки
  1. RADEVSKI, I., GORIN, S., MARKOSKI, B., DIMITROVSKA, O., & TODOROVSKA, S. SPATIAL PRECIPITATION DISTRIBUTION IN PRESPA BASIN (REPUBLIC OF MACEDONIA) HILLY- MOUNTAIN -AREAS PROBLEMS AND PERSPECTIVES, Ohrid, 12-15 IX 2013
  2. Popovski, Vlado (2014). The Different Fates of Albania and Macedonia at the London Conference of Ambassadors 1912-1913. SEEU Review 10 (1): 57–69. ISSN 1857-8462. doi:10.2478/seeur-2014-0008.
  3. Јовановски, 2005, с. 59.
  4. Anastasovski, Nick. The arrival and settlement of Macedonians in the inner Western suburbs of Melbourne. Victorian Historical Journal, Vol. 82, No. 1, June 2011: 30-58(англ.)
  5. Карапејовски, Б. (2016). Говорот на с. Брајчино, Преспанско (врз материјалот на 'Зборовник по брајчински' на Мето Јовановски)(мак.)
  6. Rechkoska, Gordana and Rechkoski, Risto and Petrovska, Elena (2011) AGRO-TOURISM — IMPACT ON SUSTAINABLE DEVELOPMENT — CASE STUDY OF THE PRESPA REGION, REPUBLIC OF MACEDONIA. In: 29th Annual EuroCHRIE Conference, «Tourism & Hospitality, Drivers of Transition», October 19th-22nd, 2011, Dubrovnik, Croatia(англ.)
  7. Petrova, Saška; Bouzarovski-Buzar, Stefan; Čihař, Martin (2009). From inflexible national legislation to flexible local governance: management practices in the Pelister National Park, Republic of Macedonia. GeoJournal 74 (6): 589–598. ISSN 0343-2521. doi:10.1007/s10708-008-9245-6.
  8. Popovska, Cvetanka (2016). Hydrology of Lake Prespa. VODOPRIVREDA 48 (279-281): 19–28. ISSN 0350-0519.(англ.)
  9. Cvetanka, P. Monitoring Network and Data Evaluation for Vulnerability Assessment of Transboundary Lake Prespa. SMAR Conference 2015(англ.)
  10. Јовановски, 2005, с. 60.
  11. Petrov, J. Istrazhuvachki raboti na zhivopisot vo tsrkvata sv. Petka vo selo brajchino. Kulturno-isotorisko nasledstvo vo SR Makedonija, 14, 71-74.
  12. Popovska-Korobar, V. (2007). Wall paintings from the late 15th century in the Monastery church of St. Paraskeve-Brajčino. Zbornik radova Vizantoloskog instituta, (44), 549—565.(англ.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.