Братунь Ростислав Андрійович
Ростислав Андрійович Братунь | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народився |
7 січня 1927 або 1927[1] Любомль | |||
Помер |
8 березня 1995 або 1995[1] Львів | |||
Поховання | ||||
Громадянство | СРСР → Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, публіцист, громадський діяч | |||
Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка | |||
Мова творів | українська | |||
Партія | КПРС[2] | |||
Батько | Братунь Андрій Лукич | |||
Родичі | Колесніченко Ольга Юріївна і Шпак Микола Іванович | |||
У шлюбі з | Братунь Неоніла Миколаївна | |||
Нагороди |
| |||
|
Ростисла́в Андрі́йович Брату́нь (7 січня 1927, Любомль (Волинь) — 8 березня 1995, Львів) — український поет, громадський та державний діяч.
Життєпис
Син українського письменника та громадсько-політичного діяча, посла польського сейму Андрія Братуня[3]. В юності підтримував зв'язок із юнацькою мережею ОУН. 1950 — закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка. Ще студентом видав збірку поезій. Член КПРС з 1954 р.
Дружина Неоніла — донька поета-партизана Миколи Шпака (його пам'яті присвячена пісня В. Івасюка «Юнацька балада»).
Автор поетичних збірок «Вересень» (1949), «Пісня про волю» (1953), «Вогонь» (1956), «Я син України» (1958), «Буйноцвіт» (1964), «Ватра» (1966), «Перехрестя» (1969), «Вітрила моєї долі» (1971), «Грані віку», «Одержимість» (1976), «Цвіт жоржин» та ін.
Також він написав кілька книжок, статей, памфлетів: «Крапка без „і“» (1959), «Людина розправляє крила» (1961), «Слово гніву» (1975). Братунь є автором лібрето опери «Зарево» (1975).
Будучи головним редактором журналу «Жовтень» (сьогодні «Дзвін»), друкував твори заборонених режимом письменників, зокрема Б.-І. Антонича і В. Гжицького.
Писав слова до пісень композитора Володимира Івасюка.
До 1979 року очолював Львівську організацію спілки письменників.
1987–1995 — був активним учасником громадсько-політичних процесів в Україні.
1987 — став «хрещеним батьком» Товариства Лева у Львові.
1989 — обраний народним депутатом СРСР (перший демократичний депутат від західного регіону України), обстоював українську національну символіку.
Особливо яскраво дар патріота-публіциста, політика найвищого рівня, розкрився в Братуневі під час його праці у Москві.
На з'їздах народних депутатів СРСР його позиція викликала повагу російських демократів і представників Балтії (особисто дружив із Альгірдасом Бразаускасом, який представляв Литву). Його позиція щодо незалежності України була категоричною — це він сказав Михайлові Горбачову: «А Україна буде вільною!».
1993 — підняв український національний прапор над «Гетьманом Сагайдачним» — флагманом Військово-Морських Сил України.
Помер за загадкових обставин. За версією дружини Неоніли Братунь, письменника отруїли.
Мешкав у Львові на вул. Грицая, будинок № 8.
Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 67).
Нагороджений орденами СРСР — Дружби народів і «Знак Пошани».
7 січня 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 90 років з дня народження Ростислава Братуня (1927—1995), письменника, громадського і політичного діяча.[4]
Збірки
- Вересень (1949)
- Світанки (1950)
- Пісня про волю (1953)
- Вогонь (1956)
- Я — син України (1958)
- Крапка без «і» (1959)
- Пора любові (1960)
- Цвіт жоржини (1960)
- Грудка землі (1962)
- Канадська книга (1963)
- Буйноцвіт (1964)
- Ватра (1966)
- Перехрестя (1969)
- Вітрила моєї долі (1971)
- Одержимість (1974)
- Слово гніву (1975)
- Грані віку (1976)
- Поезії (1977)
- Різьба доріг (1979)
- Твори в 2 томах (1979)
- Батьківський заповіт (1981)
- Двобій (1985)
- Літо пізніх жоржин (1987)[5]
Вшанування
Галерея
- Могила Ростислава Братуня на Личаківському цвинтарі
- Пам'ятник на могилі поета
Примітки
- Czech National Authority Database
- http://web.archive.org/web/20170208180329/http://zbruc.eu/node/26557
- Романюк Н. М. Братунь Андрій Лукич // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 431. — ISBN 966-02-2682-9.
- Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2017 році»
- Волинська організація Національної спілки письменників України. Волинь літературна. Випуск 2: Довідкове, літературно-художнє видання. — Луцьк: Видавництво Волинської обласної друкарні, 2005. — 62 с. ISBN 966-361-049-2
- Що в імені моєму?
Джерела
- Годинники зупинилися після опівночі. Ростислав Братунь: «Воля — борг, якого не сплатити…»[недоступне посилання з червня 2019] // Дзеркало тижня. — № 1 (630), 13-19 січня 2007.
- Ільницький М. М. Братунь Ростислав Андрійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 371. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Ростислав Братунь — відомий і невідомий
- У Львові відкрито кімнату-музей Братуня
- Ярослав ШЛАПАК. «А я собою був і є, і серце світиться моє!..»: 90 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ РОСТИСЛАВА БРАТУНЯ //«Демократична Україна», грудень 2016, № 52 (24151)