Бризгайло Сергій Володимирович

Наприкінці 1990-х проходив строкову службу в лавах НГУ. 2011 року вступив на заочне відділення автодорожнього технікуму, спеціальність «будівництво та реконструкція доріг» — взимку 2015-го мав закінчити. Захоплювався історичною літературою, спортом. Працював охоронцем.

Призваний за мобілізацією 2 серпня, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади, старший водій. Того ж серпня-місяця, перебуваючи вже на службі, наполіг щоб розписатися офіційно зі своєю цивільною дружиною Наталею.

28 серпня ротно-тактична група рухалась у район Старобешевого з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. За 5 км на схід від міста Комсомольське (Донецька область) о 4-й ранку колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків та під вогонь ДРГ терористів. Тоді ж полягли Руслан Батраченко, Юрій Безщотний, Антон Бутирін, Андрій Деребченко, Олександр Карасик, Олександр Карпенко, Василь Лепетюха, Ігор Романцов, Сергій Чорний.

Тіло Сергія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. Похований у місті Харків, Алея почесних поховань міського кладовища № 18.

Залишились мама, дружина, донька 2001 та син 2013 р.н.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

• 25 листопада 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
• 20 жовтня 2016 року  — на будинку Дворічанського ліцею було відкрито меморіальну дошку. [3]

• Бризгайло Сергій Володимирович
• Небесна Гвардія^{[недоступне посилання з червня 2019]}