Дворічна

Селище міського типу Дворічна знаходиться на правому березі річки Оскіл в місці впадання в неї річок Верхня Дворічна і Нижня Дворічна. Річка Нижня Дворічна ділить селище на дві частини, є міст. На протилежному березі річки Оскіл розташовані селище Дворічне і село Гряниківка. Навколо селища невеликі лісові масиви (сосна). На відстані 4 км розташована залізнична станція Дворічна. Через селище проходить автомобільна дорога Р79.

Селище розташоване у заплаві двох річок — Нижньої Дворічної та Осколу. Звідси і назва — Дворічна.

Доїхати до Дворічної можна автобусом з Харкова (через Куп'янськ) або потягом («Харків-Тополі»).

Однією з характерних рис Дворічанщини є те, що протягом свого існування вона знаходилася на географічній і історичній межі держав і народів, про що свідчать окремі стоянки кам'яної доби та археологічні знахідки.

В IV-І тис. до нашої ери на цій землі сходилися кордони племен ямно-гребенчатої, середньостоговскої і трипільської культур. З другої половини III тисячоріччя до нашої ери й до XV сторіччя нашої ери представники Донецької групи ямної культури граничили й асимілювалися з племенами катакомбної культури. У V сторіччі до нашої ери землі на заході від річки Оскіл належали праслов'янам — осколотам. Тут проживали скіфи, сармати, болгари, угри, хазари, русичі, половці.

Після навали монголо-татар у XIII сторіччі цей край тривалий час залишався малозаселеним, тому його називали Диким Полем. Дворічна виникла на території Дикого Поля між річками Оскіл і Дворічна в 1660 році з метою захисту населення від набігів татар. У перші десятиліття свого існування поселення виконувало роль одного з прикордонних форпостів (наприкінці XVII століття воно мало назву Полкова Дворічна), а після ліквідації Полкового устрою Дворічна стала військовою слободою.

Основним заняттям дворічан здавна було землеробство, тваринництво, бджільництво й рибальство. Серед місцевих промислів виділявся винокурний промисел, селітроваріння, а також виробництво дьогтю.

В ті часи в Дворічній діяли п'ять ярмарків на рік, на які приїжджали купці з Харкова, Бєлгорода, Валуйок, Ізюму і Донецьких степів.

Наприкінці XIX і початку XX сторіччя капіталістичні відносини почали проникати в сільськогосподарське виробництво району. Заможні місцеві селяни побудували в Дворічній два цегельних заводи, паровий і водяний млини, олійницю.

Духовне життя краю з кінця XVIII сторіччя розвивалося при наявності значного прошарку росіян. Постійний зв'язок з російськими столицями надовго визначив специфіку Дворічанщини — складової частини Харківщини, як регіону інтенсивного україно-російського впливу.

У 1923 році на території Дворічанської волості були утворені Дворічанський і Вільшанський райони, що входили до складу Куп'янського повіту.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 183 жителі селища[2].

1942 року тут відбувалися запеклі бої під час німецького наступу на куп'янському напрямку. 22 червня війська Південно-Західного фронту залишили районний центр і залізничну станцію Дворічна. У роки Великої Вітчизняної війни тільки з 23 червня по 31 грудня 1941 року до складу діючої армії з району було призвано 5742 місцевих жителя. А після звільнення Дворічної у 1943 році до лав Радянської Армії було призвано ще 3000 чоловік. Біля двохсот дворічан брали участь у партизанському русі. Раніше на цій території знаходився козацький наглядовий пункт, що був розташований на вершині Лисої гори — найвищої точки Дворічанщини.

• У селищі є кілька молочно-товарних, велика птахо-товарна ферми.
• Дворічанський елеватор, OOO.
• Дворічанське лісництво.
• Дворічанська районна друкарня.
• «Шевченкове», агрофірма, сільськогосподарське ПП.
• Дворічанська харчосмакова фабрика, ЗАТ.
• Мисливство «Бірюк».
• Пекарня «Наш хліб».

• Дворічанський дитячий навчальний заклад № 1 «Колосок».
• Дворічанський дитячий садок № 2.
• Дворічанська загальноосвітня школа I—III ступенів.
• Дворічанський районний ліцей.
• Дворічанський районний будинок культури.
• Стадіон.
• Автовокзал.
• Дворічанський краєзнавчий музей.
• Центральна районна лікарня.
• Дворічанський центр позашкільної роботи — дитячі та юнацькі клуби, центри дозвілля і творчості.
• Дворічанська дитяча музична школа.
• Дворічанська дитячо-юнацька спортивна школа.
• Дворічанська районна лікарня ветеринарної медицини.

Дворічна — мальовничий куточок Харківської області, що відомий своїми крейдяними горами, заповідниками і річкою Оскіл, берегами якої ішов у похід князь Ігор («Слово о полку Ігоревім»). На берегах річки росте багато рослин, занесених до Червоної книги України, зокрема чарівна і пухнаста трава — ковила. На крейдяних схилах живуть байбаки. У річці водиться багато видів риб.

Околиці Дворічної: балка, що увійшла до території НПП

Біля Дворічної організовано Національний природний парк «Дворічанський». Дата заснування: 11 грудня 2009. Адреса офісу НПП — с. Дворічна, 51, Дворічанський район, 62701, Харківська область.

На території смт. також знаходиться ботанічний заказник місцевого значення Коробочкине. Площа — 29,1 га. У ярах і балках правого берега річки Оскіл представлена ​​унікальна для Харківщини рослинність крейдяних нашарувань. Рідкісні флора і фітоценози, які вимагають охорони.

• Бризгайло Сергій Володимирович (1979—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Голомб Лідія Григорівна (1938, Дворічна — 2013) — український філолог, літературознавець.
• Лялін Василь Костянтинович (1920—1989) — льотчик-розвідник, Герой Радянського Союзу.
• Плевако Микола Антонович — український літературознавець, бібліограф.
• Плевако Петро Антонович — громадський, політичний і церковний діяч, член Української Центральної Ради.

• Погода в селищі