SMS Kaiser Max (1876)

«Кайзер Макс» (нім. SMS Kaiser Max) - броненосець однойменного типу ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.

Броненосці «Кайзер Макс», «Принц Ойген» і «Дон Хуан де Астурія» в Полі
Історія
 Австро-Угорщина
Назва: Броненосець «Кайзер Макс»
Будівник: Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст
Закладений: 14 лютого 1874 року
Спуск на воду: 28 грудня 1875 року
Прийнятий: 26 жовтня 1876 року
Виведений: 30 грудня 1904
Доля:

У 1920 році переданий ВМС Югославії

Подальша доля невідома
Основні характеристики
Тип: Броненосець типу «Кайзер Макс» (1875)
Водотоннажність: 3 548 т (стандартна)1
Довжина: 73,23 м
Ширина: 15,25 м
Осадка: 6,14 м
Потужність: 2 755 к.с.
Двигуни:
  • 4 парові котли
  • 1 парова машина
Швидкість: 13,2 вузлів
Екіпаж: 400
Озброєння:
  • 8 x 210-мм гармат
  • 4 x 90-мм гармат
  • 2 x 70-мм гармати
  • 6 x 47-мм гармат
  • 2 x 25-мм мітральєзи
  • 4 x 350-мм торпедні апарати
Бронювання:

Пояс: 203 мм

Каземат: 125 мм

Історія створення

Броненосець «Кайзер Макс» був закладений 14 лютого 1874 року на верфі «Stabilimento Tecnico Triestino» у Трієсті у рамках програми «модернізації» (а фактично будівництва нових кораблів). Спущений на воду 28 грудня 1875 року, вступив у стрій 26 жовтня 1876 року.

Назва корабля залишилась від попередника.

Історія служби

Оскільки уряд Австро-Угорщини надавав низький пріоритет морській діяльності, броненосці, в тому числі «Кайзер Макс», проводили більшу частину часу в Полі, зрідка здійснюючи виходи в море. Лише кілька гвинтових фрегатів більш-менш активно використовувались у 1870-тих для закордонних візитів.[1]

У 1888 році броненосці «Кайзер Макс», «Кустоца», «Тегетгофф», «Дон Хуан де Астурія», «Принц Ойген» та декілька менших кораблів вирушили до Барселони для участі у церемонії відкриття Всесвітньої виставки.

У 1889 році «Кайзер Макс» разом з броненосцями «Кустоца», «Тегетгофф», «Дон Хуан де Астурія», «Принц Ойген» і «Ерцгерцог Альбрехт» брав участь в навчаннях флоту.

У 1893 році «Кайзер Макс» брав участь у маневрах флоту разом з броненосцями «Дон Хуан де Астурія», «Принц Ойген», «Кронпринцеса Ерцгерцогиня Стефанія» і «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф».

У рамках будівництва нових кораблів у 1890-1990-х роках для скорочення річного бюджету було вирішено відмовитись від застарілих кораблів, які надалі використовувались в основному на другорядних ролях. У рамках цієї програми 30 грудня 1904 року «Кайзер Макс» був виключений зі складу флоту і у 1909 році переобладнаний на плавучу казарму в бухті Катарро.

Після розпаду Австро-Угорщини корабель був переданий Югославії. Подальша його доля неясна. За одними даними, він був перейменований на «Тиват», пізніше на «Неретва». У 1941 році він ніби-то все ще перебував у Шибенику. Подальша доля невідома.

За іншими даними, корабель був розібраний ще у 1920-1921 роках.

Література

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
  • Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)
  • Броненосцы имперсокй Австрии. Наследники победителей при Лиссе / Виталий Полуян. — Москва:Яуза-пресс, 2018. - 152 с. ISBN 978-5-9955-1005-5 (рос.)
  • Sondhaus, Lawrence (1994). The Naval Policy of Austria-Hungary, 1867–1918. West Lafayette: Purdue University Press. ISBN 978-1-55753-034-9.

Примітки

  1. Sondhaus, pp. 40–41


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.