Брун Пилип Карлович

В Санкт-Петербурзі закінчив пансіон Жана фон-Муральта, пастора реформатської церкви.

У 1822—1825 роках навчався у Дерптському університеті на юридичному факультеті.

У 1830—1832 роках був викладачем німецької мови у Вітебській гімназії, а потім в Дінабургській гімназії (зараз — м. Даугавпілс).

З 1832 року був професором Рішельєвського ліцею та Імператорського Новоросійського університету в Одесі. Ад'юнктом — на кафедрі загальної історії і статистики, а з 1836 року — екстраординарний професор.

У 1849—1851 роках викладав політичну економію і комерцію.

У 1854 році вийшов у відставку відповідно віку та працював в середніх навчальних закладах.

У 1866 році тимчасово виконував посадові обов'язки доцента загальної історії Імператорського Новоросійського університету.

У 1866 році Рада згаданого університету присвоїла йому ступінь почесного доктора загальної історії.

У 1869 році він став екстраординарним професором.

У 1871—1880 роках, в зв'язку з вислугою 40 років, він перейшов «на приватне викладання в університеті з утриманням екстраординарного професора».

У 1874 році він здійснив поїздку на Кавказ для вивчення східного берега Чорного моря; в 1876 р. був за кордоном.

Брав участь в археологічних з'їздах:

• 1-й у Москві в 1872 році,
• 3-й у Києві в 1874 році,
• 4-й у Казані в 1877 році.

З 1839 року — став членом Одеського товариства історії та старожитностей, Лігурійського товариства природничих наук у Генуї та з 1869 року — Московського археологічного товариства.

Автор праць з історичної географії Причорномор'я доби античності та середньовіччя, перекладів записок послів та мандрівників XV—XVII століть, в яких висвітлюється історія Причорномор'я та Південної України, зокрема діаріуша Еріха Лясоти.

Пилип Карлович Брун помер 1880 року. Був похований на Першому Християнському цвинтарі.[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Бруна відсутні.[2]

Автор понад 100 наукових праць. Серед них:

• Следы лагеря Карла XII возле Бендер у с. Варницы // Записки одесского общества истории и древностей. — Т.2. — Одесса, 1850;
• Путешествия и посольства Гильбера де Ланнуа по Южной России в 1421 году: Пер. и ком. // Там же. — Т.3.—Одесса, 1853;
• О позднейших названиях древней Гилеи // Там само. — Т. 4. — Одесса, 1860;
• Путешествия Ивана Штильтбергера по Европе, Азии и Африке с 1394 по 1427 г.: Пер. и ком. // Записки Новороссийского университета. — Т.1. — Одесса, 1866;
• Крым в половине XVIII столетия. — Одесса, 1867;
• 30-летие Одесского общества истории и древностей, его записки и археологические собрания // Записки одесского общества истории и древностей. — Т.8. — Одесса, 1872;
• Путевые записки посла австрийского императора Рудольфа ІІ к запорожцам в 1594 г. Эриха Лясоты: Пер. и ком. — СПб., 1873;
• Черноморье: Сб. исследований по исторической географии южной России. — Т.1-2. — Одесса, 1879—1880.

• Рудаков В. Е. Брун, Филипп Карлович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IVa. — С. 759—760. (рос. дореф.)
• А. Б. Брун Ф. К. (некролог) // Журнал Министерства народного просвещения. — 1880.—№ 10; (рос.)
• Ф. К. Брун (некролог) // Записки одесского общества истории и древностей. Т. 12. — Одесса, 1881; (рос.)
• Маркевич А. И., 25-летие Новороссийского университета. — Одесса, 1890; (рос.)
• Московское археологическое общество в первое пятидесятилетие его существования (1864—1914). — М., 1915.— Т. 2: Биографический словарь членов общества; (рос.)
• Бузескул В., Всеобщая история и ее представители в России в XIX и начале ХХ века: В 2 ч. — Ч. 1. — Л., 1929; (рос.)
• Егоров В. Л., Историческая география Золотой Орды. — М.: Наука, 1985. (рос.)
• Филиппов М. А., Профессоры братья Бруны. Из воспоминаний М. А. Филиппова // Русская старина, 1898. — Т. 93. — № 1. — С. 111—120. (рос.)
• Ковальський М. П., Внесок професора П. К. Бруна (1804—1880) у видання джерел з вітчизняної історії XV—XVI ст. // Одесі — 200: Мат-ли міжнарод. наук.-теорет. конф. присвяч. 200-річчю міста: У 2 ч. — Ч.2. — Одеса, 1994.
• Хмарський В. М., Професор Новоросійського університету П. К. Брун як археограф // Записки історичного факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. — Одеса, 2001. — Вип. 11. — С.110—115.
• Трубчанінов С. В. "Перший історико-географ Південної Росії" (Філіп Бруун) // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки; [редкол.: В. С. Степанков (відп. ред.), С. А. Копилов (заст. відп. ред.), В. В. Газін (відп. секретар) та ін.]. – Кам'янець-Подільський: ПП "Медобори-2006", 2013. – Т. 23: На пошану професора С. А. Копилова. – С. 344 –359. (link)
• Лиман C. И. Путешествие Иоганна Шильтбергера по Европе, Азии и Африке с 1394 по 1427 г. и его отражение в творчестве Ф. К. Бруна // Laurea II. Античный мир и Средние века: Чтения памяти профессора Владимира Ивановича Кадеева, к 90-летию со дня рождения. Материалы. — Харьков: ООО «НТМТ», 2017. – С. 153–156.
• Брун (Brun) Филипп Карлович (1804–1880), историк и археолог // Энциклопедия немцев России (RusDeutsch)
• Bruun Philipp Jakob Karlovič в Erik-Amburger-Datenbank (нім.)