Будинок на вулиці Вірменській, 19 (Львів)

Точна дата зведення будинку невідома, ймовірно, це XVIII століття[2]. За даними краєзнавця Ігоря Мельника, будинок зведений на місці двох кам'яниць, що належали представникам вірменської діаспори[1]. Історик Володимир Вуйцик називає цей будинок Глушкевичівським[3] (втім, Мельник приписує цю назву сусідньому, зруйнованому будинку[1]), за його словами будинок первісно був двоповерховий, на початку 1780-х років належав адвокатові Йосифу Уфнярському та був в аварійному стані[3]. 11 липня 1786 року Уфнярський за 11 105 зол. продав будівлю губерніальному раднику, медику Лаврентію Прессену[1][3]. Останній близько 1790 року[1] (за іншими даними — у 1792 році[3]) перебудував кам'яницю, внаслідок чого її вартість виросла до 26 652 зол.[3]

Поряд із сучасним будинком № 19, далі по вулиці, у XVIII столітті стояв будинок, що належав родині Августиновичів, які у 1780—1782 році його перебудували. Проте у 1858 році міська влада викупила цей будинок з метою його знесення та продовження вулиці Бічної Вірменської (нинішня вулиця Друкарська) до площі Торговиця дров (сучасна площа Данила Галицького). Будинок у 1861 році знесли, і таким чином, сучасна кам'яниця № 19 стала наріжною[1].

Протягом XIX століття будинок неодноразово перебудовувався і з двоповерхового поступово став чотириповерховим[1].

Станом на 1871 і 1889 роки власником будинку значився Ципріан Токарський, у 1916 році — доктор Олександр Лисяк, у 1934 році — Леа Кагане[1]. За часів Польської республіки у будинку розміщувалася майстерня біжутерії Бадера[4]. У ті ж часи в будинку розташовувалася адвокатська канцелярія Євгена Давидяка[5].

23 січня 2015 року на фасаді будинку з боку вулиці Друкарської встановили меморіальну дошку на честь письменника та перекладача Юрія Покальчука, який мешкав на Друкарській[6].

«Вірменка»

Вхід до кав'ярні

Серед львів'ян та гостей міста будинок № 19 відомий тим, що з кінця 1970-х років (з 1978[7] або 1979 року[8]) на першому поверсі будинку діє культова[7][9][8] кав'ярня «Вірменка», яка за радянських часів була основним місцем зустрічей представників молодіжних неформальних течій, зокрема, хіпі[1][8], та львівської інтелектуальної богеми[7]. Кав'ярня була дуже маленькою, усього на сім столиків[8], місця для усіх охочих бракувало, тому відвідувачі приносили свій посуд і пили каву на вулиці, сидячи на бордюрах або стоячи під стінами сусідніх будинків[8][10], так у деякі вечори у «Вірменці» збиралося до сотні відвідувачів[11]. Популярним напоєм була так звана «турецька кава». З часом кав'ярня стала центром інтелектуального життя Львова[9], тут обмінювалися забороненою літературою самвидаву, музичними новинками, слухали рок-н-рол[8] і навіть торгували марихуаною[7][12], сюди з'їжджалися неформали та хіпі з усіх куточків Радянського Союзу[8]. За спогадами Ілька Лемка і Володимира Михалика, саме у «Вірменці» у першій половині 1980-х, за часів Андропова, найчастіше у Львові відбувалися облави у робочий час і обшуки сумок відвідувачів[7]. У 1987 році «Вірменка» стала відправною точкою для першої політичної демонстрації в Україні часів «перебудови»[13].

У 1998 році кав'ярня гучно святкувала своє 20-річчя, втім, український правозахисник, один з перших львівських хіпі Олег (Алік) Олісевич стверджує, що кав'ярню відкрили у серпні 1979 року.

У 1999 році, під час реконструкції кав'ярні виявили оригінальну кладку стін. Після реконструкції фрагменти кладки лишили нетинькованими, вдало вписавши їх в інтер'єр кав'ярні. У 2019 році кав'ярня відсвяткувала своє 40-річчя. У закладі проводяться численні художні виставки, книжкові презентації, концерти.

Будинок чотириповерховий, у плані прямокутний, витягнутий. Фасад тинькований, на чотири вікна з боку вулиці Вірменської, і на сім — з боку вулиці Друкарської, завершений масивним вінцевим карнизом. Головний фасад симетричний, на бокових осях розташовані аркові портали з білокам'яним обрамуванням[2]. Бічний фасад розчленований сліпими вікнами. Стіни гладкі, горизонтально розчленовані тягами на всіх поверхах, перший поверх рустований, вікна прості, прямокутні, облямовані лиштвами. На першому поверсі збереглося хрещате склепіння сіней[2]. З боку вулиці Вірменської збереглися дерев'яні вхідні двері, оздоблені у стилі модерн[2].

• Давидяк Євген Васильович — український адвокат, громадський та освітній діяч, захисник обвинувачуваних на Львівському процесі діячів ОУН (1936). В будинку № 19 розташовувалася його адвокатська канцелярія.

У кав'ярні «Вірменка» у різні роки збиралися різні представники львівської культурної богеми, зокрема:

• Борис Бергер — художник, літератор, видавець, режисер[12].
• Святослав Вакарчук — співак, лідер рок-гурту «Океан Ельзи», політичний діяч[12].
• Віка Врадій — співачка[12]
• Ілько Лемко — музикант, письменник, публіцист, дослідник історії Львова.
• Кузьмінський Сергій Леонідович — український музикант, співак, вокаліст рок-гурту «Брати Гадюкіни»
• Алік Олісевич — український правозахисник, письменник

• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Л. : Апріорі, 2009. — 528 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник І. В. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Л. : Апріорі, 2011. — Т. V. — 320 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — ISBN 978-617-629-032-2.
• Дєдик О., Козицький А., Мороз В., Муравський В. Львів. Місто наших героїв: путівник / за ред. А Козицького. — Л. : Літопис, 2009. — 248 с. — ISBN 978-966-7007-79-9.
• Володимир Михалик, Ілько Лемко. Львів повсякденний (1939—2009). — Апріорі, 2009. — 240 с. — ISBN 978-966-2154-19-1.
• Алік Олісевич. Революція квітів. — Тріада Плюс, 2013. — 160 с.
• Марта Ніконова. Інтер'єр кав'ярні «Вірменка» // Хіппі у Львові: альманах / ред. Банах, Іван. — Л. : Тріада Плюс, 2012. — С. 313—316.
• Вуйцик В. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Галицька брама. — 1996. — № 21—22 (листопад). — С. 15.

• virmenka.com.ua — офіційний сайт кав'ярні «Вірменка» (укр.)
• Ористарх Бандрук (30 жовтня 2015 року). Кав'ярня «Вірменка», або де збирались львівська богема. photo-lviv.in.ua. Процитовано 11 лютого 2020 року.
• Тереза Абіс (11 червня 2014 року). Борис Бергер: Вірменка – це більше, ніж виняток. varianty.lviv.ua. Процитовано 11 лютого 2020 року.
• Спільнота, присвячена кав'ярні «Вірменка» у соціальній мережі «Facebook»