Будников Михайло Сергійович
Миха́йло Сергі́йович Бу́дников (нар. 23 травня (5 червня) 1904, Київ — 4 березня 1966, Київ) — український радянський учений в області технології будівельного виробництва і організації будівництва, доктор технічних наук (з 1952 року), професор (з 1952 року), Заслужений діяч науки УРСР (з 1964 року).
Михайло Сергійович Будников | |
---|---|
Народився |
23 травня (5 червня) 1904 Київ, Російська імперія[1] |
Помер |
4 березня 1966[1] (61 рік) Київ, Українська РСР, СРСР[1] |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Діяльність | науковець, інженер-будівельник, викладач університету |
Alma mater | Київський політехнічний інститут (1927) |
Галузь | цивільне будівництво |
Заклад | Київський національний університет будівництва і архітектури |
Ступінь | доктор технічних наук (1952) |
У шлюбі з | Наталія Миколаївна Будникова |
Нагороди |
Біографія
Народився 24 травня (5 червня) 1904 року в Києві. У 1927 році закінчив Київський політехнічний інститут, після чого працював на підприємствах Донбасу, Харкова та інших.
У 1935–1941 і 1946–1966 роках — викладач Київського інженерно-будівельного інституту (з 1952 року — професор), у 1947–1963 роках — директор Науково-дослідного інституту організації і механізації будівельного виробництва.
Помер 4 березня 1966 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Праці
Основні праці з теорії та практиці потокової організації будівництва. Твори:
- «Потокове будівництво селищ» (Київ, 1949);
- «Основи поточного будівництва» (Київ, 1961, співавтор);
- «Технологія і організація зведення будівель і споруд» (Київ, 1964; спільно з А. П. Обозним).
Нагороди
Нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани» та медалями.
Примітки
- Будников Михаил Сергеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.