Будницька Алла Зиновіївна
Алла Зіновіївна Будницька (нар. 5 липня 1937, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, телеведуча, авторка телевізійних програм.
Будницька Алла Зиновіївна | |
---|---|
Дата народження | 5 липня 1937[1][2] (84 роки) |
Місце народження | Москва, СРСР |
Громадянство |
СРСР Росія |
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1962) |
Професія | акторка театру, кіноакторка, телеведуча |
IMDb | ID 0119059 |
Будницька Алла Зиновіївна у Вікісховищі |
Життєпис
Алла Будницька народилася 5 липня 1937 року в Москві. Батько — Зіновій Лазаревич Будницький, родом з єврейського містечка під Києвом, інженер-будівельник, був керівником будівельного управління в Подольську[3][4]. Мати, родом з міста Тетюші, була дванадцятою (наймолодшою дитиною в сім'ї, працювала адміністратором в готелі, потім закінчила курси крою та шиття і стала кравчинею (шила вбрання багатьом знаменитим жінкам Москви)[5]. Прадід по лінії матері служив губернатором Казані[3][6]. Батьки Алли розлучилися, коли вона вчилася в дев'ятому класі середньої школи[4].
З ранніх років Алла мріяла стати актрисою, займалася в шкільному драмгуртку[7].
Алла Будницька почала зніматися в кіно у 1954 році, будучи десятикласницею. Дебютом стала епізодична роль в масовці в радянському художньому фільмі «Атестат зрілості» режисера Тетяни Лукашевич[8][9].
Після закінчення середньої загальноосвітньої школи у 1954 році зробила спробу вступити до Вищого театрального училище імені Бориса Щукіна та у ВДІК, але в жодному з вишів не пройшла відбіркові тури.
З 1954 по 1957 роки навчалася в інституті іноземних мов, не закінчивши який вступила до ВДІКУ[3][8]. Вільно говорить французькою і німецькою мовами.
У 1962 році закінчила акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) (майстерня Григорія Михайловича Козінцева та Сергія Скворцова).
З 1964 року до початку 1990-х років — актриса Театру-студії кіноактора в Москві[9].
В 1990-ті роки, залишившись без роботи у зв'язку із звільненням з театру, на прохання однокурсника по ВДІКу Михайла Садковича Алла чотири роки була генеральним директором ресторану «У бабусі» в Москві на вулиці Великій Ординці, будинок 42, причому готувала деякі страви. В компаньйонах у неї була актриса Світлана Швайко[7][8][10].
З 1997 року, протягом п'яти років, вела авторську передачу про жіночі секрети «З життя жінки» на телеканалі «ТНТ»[10], потім — програми «Кулінарні штучки», «Просто смачно» і «Домашнє вогнище Алли Будницької» на телеканалах «РЕН ТВ» і «НТВ».
Особисте життя
- Чоловік — Олександр Сергійович Орлов (нар.. 8 серпня 1940), актор, кінорежисер і сценарист, однокурсник Алли по акторському факультету ВДІКу. Одружилися 27 березня 1960 року і живуть разом по теперішній час[5][8][9][11].
- Прийомна дочка (з восьмирічного віку[4]) — Дар'я Вадимівна Дроздовська (нар.. 23 листопада 1970)[12], актриса, дочка трагічно загиблої радянської актриси Мікаели Дроздовської і професора кардіології Вадима Семеновича Смоленського. Алла Будницька є ще й хрещеною матір'ю Дар'ї[5][8][9].
Творчість
Художні фільми
- 1954 — Атестат зрілості — епізод в масовці[8][9]
- 1955 — Гість з Кубані — молода колгоспниця
- 1955 — Доброго ранку — дівчина серед співаючих на пароплаві
- 1955 — Урок життя — відвідувачка перукарні
- 1956 — Різні долі — однокурсниця Степана Огурцова
- 1957 — Телеграма — Настя (в юності)
- 1958 — Життя пройшло повз — наречена
- 1960 — Російський сувенір — Лариса Курличкіна, перекладачка
- 1961 — Високосний рік — Лариса
- 1963 — Перший тролейбус — дівчина, що втекла з тролейбуса
- 1964 — Живі і мертві — подруга Маші Синцової
- 1964 — Жили-були старий зі старою — попутниця старого зі старою (немає в титрах)
- 1965 — Рік як життя — Матильда Гейне, дружина Генріха
- 1965 — Як вас тепер називати? — перекладачка «комерсанта з Аргентини»
- 1965 — Три пори року —
- 1966 — Дівчинка на кулі — мати Дениса Корабльова
- 1967 — Арена — артистка цирку
- 1969 — Кожен вечір в одинадцять — официанка в ресторані
- 1969 — Король-олень — серендипська дівиця
- 1969 — Сімейне щастя (кіноальманах; новела «Месник») — дружина Федора Федоровича Сігаєва
- 1970 — Соняшники — продавець хутра
- 1970 — Дивовижний хлопчик — фігляр з арфою і в капелюсі (вокал — Алла Пугачова)
- 1970 — Корона Російської імперії, або Знову невловимі — дама на коронації і на пароплаві «Глорія»
- 1972 — Стоянка потягу — дві хвилини — Тамара Сергіївна Красовська, співачка (вокал — Алла Пугачова)
- 1972 — Четверо з Чорсанга — Інга
- 1973 — Старі стіни — Ніночка, репетитор англійської мови
- 1974 — Шпак і Ліра — Ельза, дівиця в готелі
- 1975 — Приймаю на себе —
- 1978 — Безіменна зірка — пані Іспас, дружина начальника вокзалу
- 1978 — Жінка, яка співає — Маша, подруга естрадної співачки Анни Стрельцової
- 1979 — Гараж — Алла Петрівна, секретарка правління
- 1980 — Ідеальний чоловік — місіс Марчмонт
- 1980 — Квіти лугові — Алла Вікторівна, мати Ігоря
- 1981 — Довгий шлях у лабіринті — Стефанія Білявська, артистка вар'єте
- 1982 — Вокзал для двох — Маша, дружина Платона Сергійовича Рябініна, ведуча прогнозу погоди на телебаченні
- 1982 — Просто жах! — Варвара Іванівна, класний керівник
- 1985 — Коли стають дорослими — Лариса
- 1985 — Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда — Діана
- 1986 — На вістрі меча — Ганна Михайлівна Личко
- 1986 — Привід — Ірина Федорівна, директор клубу
- 1986 — Розмах крил — пасажирка 1-го салону № 2 (у білій хутряній накидці)
- 1987 — Гобсек — графиня де Ресто
- 1987 — Топінамбури — Нодочка, сусідка Миколки та Міші
- 1988 — Кримінальний талант — Устюжаніна, лікар-реаніматолог служби швидкої медичної допомоги
- 1988 — Приморський бульвар — Зінаїда Іванівна, мати Даші та Олени
- 1989 — Світла особистість — екскурсовод
- 1991 — Ніч грішників — мадам, утримувачка публічного будинку
- 1991 — Злочин лорда Артура — леді Гледіс Віндермір
- 1993 — Супермен мимоволі, або Еротичний мутант — подруга Віри Василівни
- 1993 — Таємниця королеви Анни, або Мушкетери тридцять років потому — герцогиня Орлеанська
- 1994 — По сліду телеграфу / La Piste du télégraphe (Франція) — мати Джона
- 2006 — Спекотний листопад — бабуся Віки
- 2007 — Потапов, до дошки! — вчителька математики
- 2009 — Розумниця, красуня — Алла Іванівна, мати пластичного хірурга Олексія Князєва
- 2010 — Кохання-зітхання 3 — Наталя Антонівна
- 2010 — Наш домашній магазин — мама Джорджа
- 2013 — Безцінна любов — Поліна Андріївна
- 2016 — Блокада (короткометражний) — Надія Василівна, блокадниця
Телесеріали
- 1974 — Совість — сестра Нінель Мізіної
- 1975 — Ольга Сергіївна — Вікторія, дружина Нікіфорова
- 1998 — На ножах — Катерина Астафіївна, дружина майора Форова, тітонька Висленьових
- 2003 — Найкраще місто Землі — вдова антиквара
- 2004 — Бальзаківський вік, або Всі мужики сво… — Ксенія Едуардівна, мати Юлії Шашкової
- 2005 — Горинич і Вікторія (фільм № 7 «Зелений промінь прибульців») — Ірина Вікторівна Максимова, співробітниця музею-садиби
- 2005 — Богиня прайм-тайму — мати Аліни
- 2005 — Дев'ять невідомих — фрау Клюге, няня дитини Альтмана
- 2007 — Капкан — Алісія Акинфеївна, мати Каті Волобуєвої
- 2008 — Фотограф — Алла Іванівна
- 2008 — Куля-дура. Повернення агента — Олена Петрівна, дружина Мітрохіна
- 2011 — Товариші поліцейські (серія № 14 «Одна. „Шахраї“») — Олена Олександрівна
- 2012 — В зоні ризику (серія № 4) — Олена Станіславівна Дворжицька, актриса
- 2012 — Засіб від смерті — Галина Григорівна Кононова, бабуся Євгенії Колесникової
- 2012 — Передчуття — Васильєва Ганна Сергіївна, мати Павла
- 2013 — Бальзаківський вік, або Всі мужики сво… 5 років — Ксенія Едуардівна, мати Юлії Шашковій
- 2013 — Жінки на межі (серія № 6 «Заповіт») — Зоя Борисівна Грачик[13]
Телеспектаклі
Книга
- А. З. Будницкая. «Вкусные воспоминания». — М.: «Олма-пресс инвест», 2004. — 192 с. — ISBN 5-94848-085-2.[14]
Примітки
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ČSFD — 2001.
- Дмитрий Авдосьев. Алла Будницкая: «Еврейская половинка у меня основная». Глобальный еврейский онлайн-центр // jewish.ru (8 апреля 2009 года). Архівована копія. Архів оригіналу за 19 квітня 2009. Процитовано 30 квітня 2009.
- Алла Будницька удочерила дитини згорілої подруги. «Експрес-газета» // eg.ru (22 жовтня 2003 року)
- Автор і ведуча: Оксана Пушкіна. ВІДЕО. Програма «Жіночий погляд. Алла Будницька» (випуск 2012 року). Телеканал «НТВ» // ntv.ru
- Ведучий: Сергій Мігіцко. ВІДЕО. Програма «Хто в домі господар. Алла Будницька» (випуск 2009 року). Телеканал «Росія-Культура» // tvkultura.ru
- ВІДЕО. Програма «Приватна історія»: Алла Будницька поділилася жіночими секретами. Телеканал «Москва Довіра» // m24.ru (7 вересня 2013 року)
- Автор і ведучий: Борис Корчевніков. ВІДЕО. Програма «Доля людини. Алла Будницька» (випуск від 17 квітня 2018 року). Телеканал «Росія-1» // russia.tv
- Автор і ведуча: Юлія Меньшова. ВІДЕО. Програма «Наодинці з усіма». Гість — Алла Будницька. Випуск від 27 лютого 2014 року. «Перший канал» // 1tv.ru
- Валерій Вижутович. Мистецтво крою та життя. — Алла Будницька викладає з телеекрану життєву науку. «Російська газета» // rg.ru (26 листопада 2009 року)
- Тетяна Зайцева. Алла Будницька: «Мені пощастило з чоловіком і з характером». // tele.ru (26 липня 2017 року)
- Дарія Дроздовська. Дочки-матері. — Актриса розповідає про загибель матері Мікаели Дроздівської, про свого батька, про дитинство в сім'ї Алли Будницкой і про розлучення з Олександром Олейниковим. Журнал «Караван історій» // 7days.ru (10 лютого 2016 року)
- ВІДЕО. Телесеріал «Жінки на межі» (Росія, 2013 рік). Серія № 6 «Заповіт». Телеканал «Росія-1» // russia.tv
- А. З. Будницкая. «Вкусные воспоминания» («Олма-пресс инвест», 2004 год). // books.google.ru
Посилання
- Будницька Алла Зіновіївна. Біографія, фільмографія, фотографії актриси. // ruskino.ru (рос.)
- Ірина Горохова. Алла Будницька: «Секрет жінки — в універсальності». Сайт «Люди» // peoples.ru (20 грудня 2004 року) (рос.)
- Дмитро Авдосьев. Алла Будницька: «Єврейська половинка в мене основна». Глобальний єврейський онлайн-центр // jewish.ru (8 квітня 2009 року). (рос.)Архівована копія. Архів оригіналу за 19 квітня 2009. Процитовано 4 квітня 2019. (рос.)
- Олена Мілієнко. «Я накривала стіл для Пугачової». — Як кулінарні пристрасті Алли Будницкой позначилися на її долю. Журнал «Театрал» // teatral-online.ru (9 квітня 2012 року) (рос.)