Будівельне креслення

Техніко-економічне обґрунтування (розрахунок) розробляється на підставі вихідних даних для об'єктів виробничого призначення та лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, які потребують детального обґрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва об'єкта. Техніко-економічний розрахунок застосовується для технічно нескладних об'єктів виробничого призначення та лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури.

Техніко-економічне обґрунтування (розрахунок) обґрунтовує основні проектні рішення, потужність виробництва, номенклатуру та якість продукції, якщо вони не задані директивно, кооперацію виробництва, забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом, електро- та теплоенергією, водою і трудовими ресурсами, включаючи вибір конкретної ділянки для будівництва, вартість будівництва та основні техніко-економічні показники.

Проект (перша стадія проектування) призначений для розгляду та оцінювання архітектурно-планувальних і конструктивних рішень, питань інженерного обладнання та організації будівництва, його кошторисної вартості та основних техніко-економічних показників з метою визначення можливості та доцільності будівництва запроектованого об'єкта і прийняття рішення щодо затвердження проекту. Затверджений проект є основою для розробки робочої документації з кошторисами.

Проектна документація розроблені та затверджені у встановленому порядку текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

До складу проекту будівлі входять: пояснювальна записка, плани підвалу, типового і неповторювального поверхів, фасади, розрізи, монтажні кресленики з маркуванням індустріальних виробів, кошториси, техніко-економічні показники тощо. До складу проекту входить також схема генерального плану ділянки забудови із нанесенням проектованих та існуючих будівель.

Робочу документацію з кошторисами (друга стадія проектування) створюють на основі затвердженого про¬екту. При одностадійному проектуванні усі будівельні кресленики є робочими.

До складу робочої документації на будівництво входять: архітектурно-будівельні кресленики будівлі (плани, фасади і розрізи) та, якщо необхідно, елементи планів, плани секцій і фрагменти фасадів; кресленики і схеми розташування фундаментів, перекриттів, стін, даху; кресленики конструктивних елементів — вузлів і деталей; кресленики санітарно-технічних пристроїв та благоустрою території.

Робочий проект зі зведеним кошторисним розрахунком вартості служить як для розгляду і затвердження проектного рішення, так і для провадження будівельно-монтажних робіт. Робочий проект суміщений з робочою документацією; до його складу входять проектні матеріали, згадані вище.

Більшість промислових, житлових і громадських будівель, а також багато інженерні споруди будують за типовими проектами, що сприяє індустріалізації будівництва, поліпшенню його якості і значно знижує витрати на проектно-кошторисні роботи. До складу типового проекту входять усі робочі кресленики з пояснювальною запискою й кошторисом вартості будівництва.

Масштаби креслеників обирають відповідно до ГОСТ 2.302-68[5] з врахуванням вимог ДСТУ Б А.2.4-7:2009[6].

Архітектурно-будівельні робочі кресленики житлових і громадських будівель виконують у таких масштабах:

Плани поверхів, підвалу, фундаментів і покрівлі, фасади будівель, монтажні плани поверхів і перекриттів 1:100, 1:200

Розрізи, плани секцій, фрагменти планів і фасадів 1:50; 1:100

Вироби і вузли 1:2; 1:5; 1:10; 1:20

Архітектурно-будівельні робочі кресленики виробничих будівель у конструкторській документації виконують у таких масштабах:

Плани поверхів, розрізи, фасади, плани покрівлі і підлог 1:200; 1:400

Плани підземних конструкцій і допоміжних приміщень, схеми розташування перегородок і заповнення віконних отворів 1:100; 1:200

Фрагменти планів, розрізів, фасадів 1:50; 1:100

Вироби і вузли 1:2; 1:5; 1:10; 1:20

Якщо зображення на аркуші виконані у різних масштабах, то над кожним зображенням вказують відповідний масштаб.

На будівельних креслениках використовують типи ліній згідно з ГОСТ 2.303-68[7]. Товщина ліній для всіх зображень, виконаних в одному і тому ж масштабі, повинна бути однаковою. Проте на будівельних креслениках є певні особливості у використанні деяких типів ліній. На плані й розрізі будівлі видимі контури обводять лініями різної товщини. Товстішою лінією наводять ділянки стін, що потрапили в січну площину. Контури ділянок стін, що не потрапили в січну площину, наводять тонкою лінією.

Виконання засічок при нанесенні розмірів

Правила нанесення розмірних ліній

Нанесення розмірів при повторюваності елементів

Розміри на будівельних креслениках проставляють у відповідності з ДСТУ ГОСТ 2.307:2013[8] з урахуванням вимог системи проектної документації для будівництва ДСТУ Б А.2.4-7:2009. Розміри проставляють у міліметрах без вказання одиниць вимірювання і, як правило, у вигляді замкненого ланцюга. При проставлянні розмірів в інших одиницях (см, м) роблять необхідні примітки у кресленні. Розмірні лінії обмежуються не стрілками, а засічками.

Засічки — це короткі штрихи довжиною 2…4 мм, які проводять під кутом 45° з нахилом вправо до розмірної лінії. Товщина лінії засічки дорівнює товщині суцільної основної лінії, прийнятої на даному кресленні. Розмірні лінії повинні подовжуватися за крайні виносні лінії на 1…3 мм. Розмірне число розміщують над розмірною лінією приблизно на відстані від 0,5 до 1 мм. Виносна лінія може подовжуватися за розмірну на 1…5 мм. При недостатній кількості місця для засічок на розмірній лінії, що складає замкнений ланцюг, засічки дозволяється замінювати на крапки.

Відстань від контуру кресленика до першої розмірної лінії рекомендовано витримувати не менше За 10 мм. Проте в практиці ця відстань дорівнює 14…21 мм. Відстань між наступними паралельними розмірними лініями повинна становити не менше за 7 мм, а від розмірної лінії до кола координаційної осі — 4мм

За наявності в зображенні ряду однакових елементів, розміщених на однакових відстанях один від одного (наприклад, координаційних осей внутрішніх стін), розміри між ними наносять лише спочатку і в кінці ряду і наносять сумарний розмір між крайніми елементами у вигляді добутку числа елементів на величину повторюваного розміру

Зображення позначок рівня

Позначки рівнів (висота, глибина) на планах, розрізах фасадах показують відстань по висоті від рівня поверхні, прийнятої за умовний «нуль». За нульовий рівень найчастіше приймають рівень підлоги першого поверху. Позначку рівня показують умовним знаком у вигляді розгорненої стрілки з поличкою. При цьому стрілку виконують основною лінією довжиною 2…4 мм, проведеною під кутом 45° до виносної лінії чи лінії контуру. Лінію виноски виконують суцільною тонкою лінією. Розмір h рекомендовано приймати від 2 до 6 мм залежно від розмірів креслення. Довжина полички знаходиться в межах від 10 до 15 мм. Якщо біля одного зображення розміщуються один над одним кілька знаків рівнів, вертикальні лінії позначок рекомендовано розташовувати на одній вертикальній прямій, а довжину горизонтальної полички виконувати однаковою.

Нульову позначку наносять без знака. Позначки вище нульової — зі знаком «+», нижче нульової — зі знаком «-». Умовну нульову позначку позначають так: 0,000. На будівельних кресленнях позначки рівнів вказують у метрах, з трьома десятковими знаками, відділеними від цілого числа комою. На планах розмірне число позначки наносять у прямокутнику, контур якого виконано суцільною тонкою лінією, або на поличці лінії-виноски. Перед розмірним числом вказують знак плюс або мінус

Зображення числових позначок на планах

Уклон контурів і ліній на розрізах і схемах позначають відповідно до ДСТУ ГОСТ 2.307:2013 знаком ${\displaystyle \angle }$, гострий кут якого направлено в бік уклону, і після якого наносять розмірне число. Позначення уклону наносять над лінією контуру або на полиці лінії-виноски. Уклон площини вказують стрілкою, над якою наносять величину уклону у відсотках або у вигляді відношення висоти до довжини

Основний напис для оформлення проектної та робочої документації

Основний напис для оформлення проектної та робочої документації на зведення будинків та споруд різного призначення виконується згідно зі стандартом ДСТУ Б А.2.4-4:2009[3].

У графах основного напису наносять: 1 — позначення документа, в тому числі розділу проекту, основного комплекту робочих креслеників, наприклад, 1234-11-АР, де 1234 — номер проекту або шифр об'єкта будівництва; 11 — номер будинку за генеральним планом; АР — марка комплекту робочих креслеників; 2 — найменування об'єкта будівництва, до складу якого входить будинок (споруда); 3 — найменування будинку (споруди); 4 — найменування зображень, що розміщені на даному аркуші; 5 — умовне позначення стадії проектування; 6–порядковий номер аркуша (на документах, які складаються з одного аркуша, графу не заповнюють); 7 — загальне число аркушів документа (графу заповнюють тільки на першому аркуші); 8 — найменування організації, яка розробила документ; 9 — характер виконаної роботи (розробив, перевірив ….); 10–12 — прізвища та підписи осіб, указаних у графі 9, та дату підписання. 13-17 — графи таблиці змін при внесенні змін до інформації.