Буки (Білоцерківський район)
Буки́ — село в Україні, у Сквирській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Населення становить 622 особи. Розташоване за 14 км від центру громади м. Сквира. Найближча залізнична станція — Сквира, за 14 км. День села — 28 травня.
| село Буки | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Білоцерківський район |
| Громада | Сквирська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1622 |
| Населення | 622 |
| Площа | 3,8 км² |
| Густота населення | 163,68 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 09022 |
| Телефонний код | +380 4568 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°50′16″ пн. ш. 29°38′59″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
182 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 09022, Київська обл., Сквирський р-н, с.Буки, вул.Першотравнева,13 |
| Карта | |
  Буки | |
 Буки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Археологічні знахідки
Біля Буків виявлено трипільське та черняхівське поселення, знайдено залишки городища та великий могильник часів Київської Русі, який налічує 950 курганів. Давньоруські пам'ятки датуються ХІІ-ХІІІ ст. У 1980-х роках могильник досліджувався експедицією Інституту археології АН УРСР. На північному сході села знаходили різні предмети: ключі, замки, наконечники стріл, сокири, знаряддя ковальського та ювелірного виробництва, кресала, залізні посудини, кінську збрую. Серед особливостей давньоруського могильника — обкладання могил диким плоским каменем, що характерно для балтійських народів.
Історія
Перша писемна згадка про Буки належить до 1622 р. На місці Буків існувало давнє поселення — місто Бакожин. У XVIII ст. назва Бакожин (Букожин) зникла із джерел, натомість почала фігурувати сучасна — Буки.
Назва походить від забутого значення слова «бук» — водяна піна, бурування річкового порога, оскільки село знаходиться поблизу порога річки Роставиця.
На думку окремих дослідників, можливе походження її від литовського «бака» («хата»). Підтвердженням цієї гіпотези можуть бути сліди балто-слов'янської матеріальної культури, знайдені поблизу Буків.
Лаврентій Похилевич у своїй книзі «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» описує село так:
"Буки, село при р. Роставиці, в 4-х верстах нижче Строкова і в 2-х верстах вище Чубинець. Жителів обох статей 620, та іновірців 20 (латін – 9, євреїв – 11). Належить нині до маєтків Станіслава Абрамовича. На місці, займаному нині селом, у глибокій старовині стояло якесь велике місто. Це доводиться незвичайною безліччю могил, розкиданих групами по 30, 40 і 60 разом, довкола села. Їх налічується до 913 різної величини, з яких 372 обкладені довкола диким плоским каменем. Іншою пам'яткою древнього поселення в Буках є округле замковище над р. Роставицею. Воно лежить в підніжжі гори, що захищає його з одного боку; з іншого протікає річка, а з третього прилягає яр. Прикметні три в’їзди: від річки, рівнини і гори. Довкола обнесено потрійним валом. Усередині цих валів, за переказами, стояло місто Бакожин, а в замковищі двір власника. Місто Бакожин зруйноване татарами після облоги. Убито і власника замку і командувачів його військ: Вовка і Орлика, іменами яких названі дві великі могили".
Приблизно у 1746 р. в Буках збудовано дерев'яну церкву в ім'я Зачаття Пресвятої Богородиці із дзвіницею над бабинцем.
Жителі Буків брали активну участь у Національно-визвольній війні українського народу 1648—1657 рр. та у Коліївщині 1768 р. Селянське заворушення в Буках відбулося у 1905 р.
Під час Голодомору 1932—1933 рр. у Буках померли 183 особи. На місцевому цвинтарі встановлено пам'ятний знак присвячений їхній пам'яті.
Під час німецько-радянської війни на примусові роботи до Німеччини було відправлено 35 юнаків та дівчат.
У Буках діяла підпільна група на чолі з Я. С. Шовкуном, який загинув від рук гітлерівців. Надалі групою керував М. М. Маслун, якого нацисти спалили живцем у с. Краснянка.
21 грудня 1943 р. окремих жителів Буків каральний загін погнав у с. Таборів, де їх спалили в одній хаті. На фронтах війни воювали 145 буківчан, не повернулася 71 особа. Орденами та медалями за бойові заслуги перед Вітчизною у роки Німецько-радянської війни нагороджено 45 жителів села.
У 1971 р. в Буках містилася центральна садиба колгоспу «Ленінець». Виробничий напрям господарства — зерново-буряковий, розвивалося тваринництво.
За трудові досягнення у ті роки нагороджено орденами та медалями 7 односельців. У Буках працювали восьмирічна школа, Будинок культури, бібліотека.
Сучасність
У 2001 р. відкрито приватний Дитячий будинок «Центр розвитку дитини „7“».
У Буках в 2003 р. розміщена садиба відділка ВАТ «Сквирський сирзавод».
Перетворення села здійснилися завдяки коштам агропромислової корпорації «Сквира» та місцевого підприємця І. М. Суслова.[1]
У Буках є державний кам'яний кар'єр та державне лісове господарство, розробляються поклади граніту, піску, глини.
У селі функціонують НВО «ЗОНІ І-ІІІ ступенів — ДНЗ», Будинок культури, бібліотека, амбулаторія сімейної медицини, сільський краєзнавчий музей.
Буки є туристичним осередком — щотижня десятки людей відвудують це село. Хто на автобусі, хто на автомобілі, а хто на велосипеді.
28 травня 2016 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Буках звершив чин освячення храму на честь святого священномученика Євгенія.
Маєток Суслових.jpg.webp)
Краєвид
Пороги на річці Роставиця
Пам'ятки
З цінних пам'яток архітектури першої половини XIX ст. у Буках слід назвати кам'яний млин 1848 р. І сьогодні води річки обертають вали гідрогенераторів так само, як у минулому. Проблему електропостачання вирішено екологічно бездоганно.
У Буківському дендропарку існує озеро, у центрі якого красується великий фонтан. На озеро злітаються красені лебеді. Повітря насичене пахощами кипарисів, рододендронів, ялівцю, яких тут досить багато. Готель та ресторан, які входять до складу комплексу, дають можливість туристу відпочити комфортно.
В селі розташовано будинок відпочинку агрокорпорації «Сквира».
В центрі зведено храмовий комплекс Святого Євгенія Великомученика. Для храму будівельники використали природний підмурівок. За проект комплексу його архітектора Бабича Юрія Івановича було нагороджено Державною премією України в галузі архітектури (2007).[2] Побудові й освяченню храмового комплексу було присвячено випуск срібної пам'ятної монети «Храмовий комплекс у с. Буки» номіналом 10 гривень.[3] Храм відноситься до УПЦ КП.[4]
Відомі особистості
- Майя Булгакова (19 травня 1932, Буки — 7 жовтня 1994, Москва) — відома радянська актриса.
Примітки
- Делегація Уманщини відвідала територіальні громади Київської області, Уманська районна рада, 3.06.2019
- Бабич Юрій Іванович — Архітектурний союз (рос.)
- Пам'ятна монета «Храмовий комплекс у с. Буки» Архівовано 19 березня 2011 у Wayback Machine. — Національний банк України
- Московський патріархат гнобить Київський[недоступне посилання з червня 2019] — Kyiv Post, 26.10.2010.
Посилання
- Л. І. Іванченко. Буки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 395. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Велосипедний похід до села Буки
- Мандри Україною. Буки
- Buki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 458. (пол.)
- Україна Інкогніта. Буки чи Ландшафтний парк на річці Роставиця
- Про село Буки ландшафтний парк Київська область Архівовано 3 серпня 2015 у Wayback Machine.
- Сквира: сторінки історії / В. І. Цимбалюк та ін. — К.: Наукова думка, 1990. — С. 290—292.
- Патріарх Філарет освятив храм у с. Буки Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.
- Ландшафтний парк "Буки"