Бурачок Степан Онисимович

Бурачок Степан (Стефан) Онисимович (нар. 1800(1800), с. Заньки, Ніжинського повіту, Чернігівщина — 7 січня 1877, Санкт-Петербург) — викладач, учений, письменник, видавець, генерал-лейтенант корпусу корабельних інженерів (1864), російський літературний критик українського походження. Народився в с. Заньки Ніжинського повіту Малоросійської губернії (нині село Ніжин. р-ну Черніг. обл.). Син адмірала.

Бурачок Степан Онисимович
Псевдо	Панюта, Софья[1]
Народився	1800(1800) Ніжинський повіт, Малоросійська губернія, Російська імперія
Помер	26 грудня 1876 (7 січня 1877) (76 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Смоленське православне кладовище
Країна	Російська імперія
Діяльність	літературний критик
Alma mater	Вище воєнно-морське інженерне училище імені Ф. Е. Джержинського
Знання мов	російська
Військове звання	генерал-лейтенант
Діти	Бурачок Євген Степанович
Нагороди

Протягом 1812-17 навчався в Петербурзькому училищі корабельної архітектури, а після закінчення вчителював у цьому закладі. Від 1820 – в Казанському та Астраханському адміралтействах, споруджував судна для Каспійської флотилії (частину з них – за власними проектами). Від 1831 – на Балтиці, викладав у офіцерських класах Морського корпусу (з 1862 – Морська академія).

Автор низки винаходів. 1835 видрукував "Историю морской архитектуры" та "Теорию крепости лесов и металлов с приложением к строительству корабля". За двотомник "Лекции алгебраического и трансцендентного анализа, читанные М.В.Остроградским в 1836 г." (СПб., 1837) удостоєний Демидовської премії Петербурзької АН з математики 1838 (разом із співавтором С. Зельоним). Виступав у військовій пресі ("Морской сборник", "Кронштадтский вестник").

1840 – один із засновників у Санкт-Петербурзі журналу "Маяк современного просвещения и образованности. Труды ученых и литераторов, русских и иностранных", а 1842 став одноосібним редактором-видавцем часопису під зміненою назвою – "Маяк, журнал современного просвещения, искусства и образованности в духе русской народности". У журналі інколи друкувалися твори у т.ч. й українських письменників (Григорій Квітка-Основ'яненко, Тарас Шевченко, Микола Костомаров, О. Афанасьєв-Чужбинський, О. Корсун) та рецензії на них.

Захопившись фармацевтикою, опублікував полемічну книгу "Человеческий организм, да и вся природа есть гомеопатическая лаборатория жизненных производств" (СПб., 1869). Кавалер орденів св. Станіслава 1-го ст., св. Володимира 4-го ст. та св. Анни 3-го ст.

Відомий різкими нападами на О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Гоголя. Бурачок негативно відгукнувся про вміщені в «Молодику» (за 1843 рік) поезії Шевченка («Маяк», 1844, № 1). Шевченко був знайомий з Бурачком: збереглося два листи до нього (березень 1844), в яких поет звертався з проханням дати йому прочитати «Історію Малоросії» М. Маркевича і нові номери журналу «Маяк», сповіщав, що одержав надісланий ним альманах «Молодик».

Помер у м. Санкт-Петербург.