Заньки (Ніжинський район)

За даними енциклопедичного довідника «Чернігівщина» село засноване в середині XIV століття.

На час II пол. XVII—I пол. XVIII століть належало до рангових маєтностей Ніжинського полку. Так, відомо, що на початку XVIII століття ніжинський полковник Л. Я. Жураківський віддав Заньки вертіївському сотнику, проте вже наступник Жураківського — І. С. Хрущов — знову повернув село у власність полку в 1728 році.

Від 1758 по 1782 рік Заньки входили до числа сотенних містечок Ніжинського полку. Одним із тогочасних сотників Заньківської сотні був відставний прем'єр-майор, повітовий маршалок дворянства Д. Г. Лисянський — дядько знаного мореплавця, географа та океанографа Ю. Ф. Лисянського; родина також мала тут власність. У селі існувала дерев'яна церква Миколи Чудотворця з дзвіницею (зведена 1777 року; на початку ХХ століття зрубну церкву було розібрано й зведено цегляну, під час перебудови додано другий престол на честь Різдва Пресвятої Богородиці; освячена 1901 року за приходського священника М. Петрушевського. Останній відомий настоятель перед закриттям храму — отець П. Марков). Існувала також земська школа[2].

Фрагмент топографічної карти-триверстівки Ф. Ф. Шуберта із відображеним селом Заньки, 1869 р.

Село постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933 років та геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР: за даними Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні число жертв по Заньках склало 169 осіб.[3] У рамках злочинних дій у селі, зокрема, зруйновано церкву Миколи Чудотворця, сплюндровано цвинтар (у числі інших й поховання генерал-майора артилерії Євтихія Костянтиновича Адасовського — брата М. К. Заньковецької), також відчутно скоротилася кількість населення, у тому числі не лише через високу смертність, а й з огляду на переїзди до інших районів УРСР та СРСР, як результат політики розкуркулення та програми вербування населення на переїзд до степових районів.

У роки Німецько-радянської війни 195 заньківчан було мобілізовано до лав Червоної армії, з них на фронтах загинув 151 житель села. 15 вересня 1943 року гвардійським стрілецьким корпусом 13-ї армії з села були витіснені частини вермахту. У повоєнний час поновлено діяльність колгоспу (носив ім'я більшовицького діяча С. М. Кірова), зведено фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, філію райпобуткомбінату, будівлю сільради (1970), нову тваринницьку ферму, магазини[4]. Неподалік села існувала цегельня. У середині 1960-х було проведено необдуману меліорацію природних комплексів у самому населеному пункті та поблизу нього, що призвело до непоправних змін в екології села, зникнення багатьох видів рослин та тварин, особливо птахів, у тому числі — червонокнижних.

• Видатні уродженці села Заньки
• 
  Перша Народна артистка України Марія Заньковецька
• 
  Генерал-лейтенант корпусу корабельних інженерів Степан Бурачок
• 
  Генерал-майор артилерії Євтихій Адасовський
• 
  Лауреат_Державної_премії_України_в_галузі_Архітектури_Григорій_Занько

• Заньковецька Марія Костянтинівна (* 23 липня (4 серпня) 1854 – †4 жовтня 1934) — українська актриса і театральна діячка, корифей українського театру. Перша Народна артистка України (1922).
• Адасовський Євтихій Костянтинович (*6 (18) квітня 1846 – †22 січня (3 лютого) 1898) — генерал-майор артилерії, теоретик артилерійської справи, учасник Російсько-турецької війни 1877—1878 рр. Брат М. К. Заньковецької.
• Бурачок Степан Онисимович (*17 (29) травня 1800 – †26 грудня 1876 (7 січня 1877) — російський літературний критик, викладач, вчений, письменник, видавець журналу «Маяк», генерал-лейтенант корпусу корабельних інженерів (1869). Син адмірала О. Н. Бурачка.
• Бурачков Федір Онисимович (*1798 – †1877) — військовий інженер, губернатор Новгородської губернії (1851–1853), генерал-лейтенант. Старший брат С. О. Бурачка.
• Бурачок Гавриїл Онисимович (*1814 – †1894) — полковник корпусу корабельних інженерів; був свідком зі сторони нареченої на весіллі М. К. Заньковецької 11 (23) травня 1875 р. Молодший брат С. О. Бурачка.
• Занько Григорій Дмитрович (*5 травня 1957) — український архітектор, художник та поет. Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1990).

Село має специфічний поділ, виражений у мікротопонімах: Брі́д, Бурячко́ва (Бурачко́ва) [ко́панка], Загре́бля, Зарі́чка (обидві назви пов'язані з протіканням територією села річки Смо́лянки), Ко́ворот, Куба́нь, Люті́вка, Му́хівка, Потора́чина тощо. Усі ці назви мають оригінальне етнографічне походження і слугують виразником місцевого топонімічного творення. Крім того, місцева говірка вирізняється наявністю характерних слів, як то: ґерела́ (ватага, зборисько), ку́бах (яма під посадку картоплі), меґда́н (бузок), транда́хель (кущова троянда), хо́пта (окрошка, холодник) тощо.

Станом на 1866 рік село мало 148 дворів (1117 жителів), за матеріалами першого всеросійського перепису населення 1897 року нараховано 305 дворів (1618 жителів), за всесоюзним переписом 1989 року — 498 жителів[2]. Останній всеукраїнський перепис населення 2001 року зафіксував 405 жителів[1].

За інформацією Заньківської сільської ради, станом на липень 2015 року в селі зареєстровано 272 особи.

У 1964 році в будинку, що належав родині актриси, відкрито Заньківський меморіальний музей Марії Заньковецької. Гостями музею та села були відомі співаки, літератори, артисти театру та кіно (І. С. Козловський, Н. М. Ужвій, Д. М. Гнатюк, Ю. М. Мушкетик, Б. М. Бенюк, Л. М. Кадирова, дует Штепсель і Тарапунька та ін.) Поряд із музеєм 1984 року встановлено пам'ятник Марії Заньковецькій (скульптор Ю. А. Станéцький)[2].

У 2010 році в селі Заньки була закрита середня школа (навчальний процес та устаткування перенесено до школи сусіднього села Велика Кошелівка). Того ж року в будівлі колишньої школи (зведена в 1930-х) сформовано етнографічну експозицію, яка переросла в етнографічний музей (3 серпня 2014 року відбулося офіційне відкриття).

На цей час у селі, окрім музеїв, діють місцевий клуб та бібліотека. У приміщенні етнографічного музею створено церковну кімнату, освячену на честь Миколи Чудотворця (РПЦвУ).

• 
  Центр села. Меморіал загиблим односельцям і братська могила
• 
  Велике сільське кладовище. Братська могила червоноармійців
• 
  Пам'ятник Марії Заньковецькій (скульптор Ю. А. Станецький, 1984)
• 
  Центр села. Сільрада та перспектива на вул. Ю. Лисянського

У центрі села існують обеліск Слави (вст. 1962 р.), пам'ятна стела односельцям — жертвам Німецько-радянської війни та надгробок на братській могилі червоноармійців, полеглих у боях за село в 1943 році (вст. 1958 р.)[5]. На околиці Заньок, на території так званого Великого кладовища, теж міститься братська могила[4]. Там же поховання померлих від голоду в 1932—1933 роках селян.

Заньки сполучені з трасою Київ — Москва шестикілометровою асфальтованою дорогою. Населений пункт обслуговує рейсовий автобус, що курсує за маршрутом Ніжин — Дуболугівка, через село Мала Кошелівка.

Наразі в селі діють ТОВ «Заньківське» та ФГ «Заньківське» (спеціалізація — вирощування с/г та технічних культур рослин). Деякий час діяла приватна сироварня.

Неподалік села знаходиться озеро Щу́че.

• Заньківський меморіальний музей Марії Заньковецької
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• Заньки на Вікімапії
• Погода в селі Заньки