Бурса (Софійський монастир)

Бу́рса Софі́йського монастиря́, раніше півні́чно-за́хідний ко́рпус ке́лій[8][12][1] — пам'ятка архітектури, будівля, збудована у 1763-1767 роках в стилі українського бароко за проектом архітекторів Михайла Юрасова та Пилипа Лапова як корпус келій Софійського монастиря.[1][2]

Будинок Софійської бурси

Бурса
50°27′13″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д.
Статус Пам'ятка архітектури національного значення
Статус спадщини Пам'ятка архітектури національного значення України
Країна  Україна
Розташування Київ, Володимирська вулиця, 24
Архітектурний стиль Українське бароко[1][2]
Архітектор Михайло Юрасов, Пилип Папов[3][4][5][6]
Будівництво 1763[3][7][8][2][9] — 1767[3][7][8][2][10]
Ідентифікатори й посилання
Бурса (Софійський монастир) (Україна)
 Бурса у Вікісховищі
Київ: Собор святої Софії
і прилеглі монастирські споруди,
Києво-Печерська лавра
Kiev: Saint-Sophia Cathedral
and Related Monastic Buildings,
Kiev-Pechersk Lavra [11]
Світова спадщина
50°27′13″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д.
Країна  Україна
Тип Культурний
Критерії I, II, III, IV
Об'єкт № 527
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1990 (14 сесія)
 Бурса у Вікісховищі

Після закриття монастиря у 1786 році використовувалася як квартири для дзвонарів та духовенства[12]. У 1823—1825 роках за проектом Андрія Меленського келії було перебудовано під митрополичі покої[1][4]. 1839 року здійснено перепланування корпуса для розміщення Києво-Софійського духовного училища (бурси), яке розташовувалося тут до лютого 1919 року[1]. Згодом споруду передано Центральному історичному архіву імені Володимира Антоновича[2]. У 1970—1975 роках проведена її реставрація з частковим відновленням початкових планувань та архітектурних форм.[1]

Розташовується на території заповідника «Софія Київська», на північний захід[8] від Софійського собору. В приміщенні бурси нині міститься Державний архів-музей літератури і мистецтва.[3]


У складі комплексу монастирських споруд Софійського собору колишня бурса включена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО під № 527[13]. Також вона є пам'яткою культурної спадщини національного значення, охоронний номер № 1/5[7].

Зовнішній вигляд, основні риси планування

Будівля бурси являє собою великий двоповерховий мурований будинок, у плані Т-подібний, витягнутий зі сходу на захід на 107,75 м. На північному фасді є бічні ризаліти; а на головному, поверненому на Софійський собор південному фасаді два ризаліти значно винесені за основний об'єм споруди, що створює парадний під'їзд до неї. Попід бурсою влаштовано великий підвал, який переходить у цокольний поверх через природний нахил місцевості в східному напрямку. Увінчує споруду високий, вкритий зеленою бляхою, бароковий вальмовий дах із заломом, що, разом із цоколем, надає їй величності.[4][1][3][2]

Зовнішні стіни бурси розчленовані вертикальними пілястрами і завершуються складним багатоуступчастим карнизом. Розташування пілястр і згруповані між ними віконні прорізи надають фасадам своєрідного ритму. Звичайно пілястри і лопатки були не тільки декоративним, але й важливим конструктивним елементом: вони найчастіше застосовувалися в тих місцях, де була необхідність у забезпеченні міцності стін.

Особливий інтерес являє обрамлення вікон бурси і ліпний декор у верхній частині пілястр. Тут відчувається сильний вплив російської архітектурної школи 18 століття. У 19 столітті в зв'язку із зміною функціонального призначення приміщення бурси не раз перероблялось: з північного боку було зроблено велику прибудову, яка змінила внутрішнє планування, перед ризалітами на південному фасаді зведено тамбури, порушено початковий ліпний декор стін.

У 70-х роках 20 століття проведено реставрацію бурси, її фасади відновлено у формах 18 століття. Будинок становить великий інтерес як зразок цивільного зодчества.

Див. також

Примітки
  1. Сергій Кот, Ольга Лялюшко. Софійський кафедральний монастир, 11—18 ст.. Консисторія // Звід пам'яток історії та культури України. Кн. 1, ч. 3.: С–Я. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2011. — С. 1519-1522. — ISBN 966-95478-2-2.
  2. За редакцією Федора Ернста. СТАРЕ МІСТО. САДИБА СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ. Київ. Провідник. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
  3. Бурса. Національний заповідник «Софія Київська». Процитовано 7 березня 2016.[недоступне посилання з червня 2019]
  4. БУРСА (Семінарія). Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
  5. Ансамбль Софійського собору (№ 24). Бурса. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
  6. КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ АРХІВ ДЛЯ ДАВНІХ АКТОВИХ КНИГ (ДАВНІХ АКТІВ). ІЛЮСТРАЦІЇ ДО ІСТОРІЇ. Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України). Процитовано 7 березня 2016.
  7. Об'єкти культурної спадщини в м. Києві. Управління охорони культурної спадщини. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
  8. Микола Жарких. Архітектурний ансамбль Софійського собору. Формування барокового ансамблю у 18 ст. Персональний сайт Миколи Жарких. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  9. За версією Зводу пам'яток історії та культури України, мало розпочатися 1760 року - див. прим. № 1
  10. За версією Зводу пам'яток історії та культури України, будівництво завершилося 1764 року - див. прим. № 1
  11. * Назва в офіційному англомовному списку
  12. Микола Жарких. Архітектурний ансамбль Софійського собору. Пристосування (кін. 18 – кін. 19 ст.). Персональний сайт Миколи Жарких. Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 7 березня 2016.
  13. Kiev: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kiev-Pechersk Lavra ((англ.)). UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.