Бутусов Юрій Юрійович

Бутусов Юрій Юрійович;
	Капітан
Загальна інформація
Народження	13 березня 1989; Чернігів, УРСР
Смерть	16 лютого 2015 (25 років); Дебальцеве, Донецька область, Україна
Alma Mater	Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Спецпризначення
Формування	3 ОП СпП
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Савур-Могилу; Бої за Іловайськ; Бої за Дебальцеве;
Нагороди та відзнаки
	Орден «Народний Герой України»

Ю́рій Ю́рійович Буту́сов (13 березня 1989, Чернігів, Українська РСР — 16 лютого 2015, Дебальцеве, Україна) — український військовий, капітан, командир групи спеціального призначення 3-го полку спеціального призначення (Кропивницький), лицар ордену Богдана Хмельницького III ступеня та ордену «Народний Герой України» (посмертно).

Життєпис

Навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Випускник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у місті Львові.

Брав участь у війні на сході України.

Група Юрія Бутусова була однією з перших перекинута до Сектору Д. Юрій брав участь у всіх боях за взяття Савур-Могили.

Його група брала участь у блискавичному захопленню Благодатного.

17 серпня 2014 року привів підкріплення десантників полковника Потєхіна і підполковника Олександра Мельниченка на Савур-Могилу.

24 серпня 2014 року одним з останніх українських воїнів вийшов з Кутейникового.

14 лютого 2015 року його група, одна з чотирьох груп 3-го полку спецпризначення, була перекинута до Сектору С для забезпечення проходження колон з Луганського до Дебальцева. Провів декілька рейсів.

16 лютого 2015 року забезпечував вихід української колони з пораненими та загиблими з-під Дебальцевого. У колоні з підсилення був лише один БТР і БМП. В районі Новогригорівки бронетранспортер було підбито. Юрій Бутусов зумів вибратися Із підбитого бронетранспортеру разом з Вадимом Довгоруком. Сам мав важкі рани тіла, і йому практично відірвало руку. Загинув від ран під бронетранспортером, тримаючи гранату в руці[1][2][3]. Разом з ним загинув старший сержант 3-го полку Віталій Федитник і військовий кореспондент ТРК «Бриз» Дмитро Лабуткін.

Нагороди та вшанування

Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно; 4 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]
Орден «Народний Герой України» (2015).[5]
1 грудня 2015 року на будівлі Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою було відкрито пам'ятну дошку шістьох загиблих випускників, в тому числі загадано і Юрія Бутусова.
10 червня 2016 року в Чернігові, на будинку, де проживав офіцер, відкрито меморіальну дошку на честь Народного Героя України капітана Юрія Бутусова[6].
Рішенням Кіровоградської міської ради від 30.07.2016 року № 471 вулицю Панфіловців у місті Кропивницький перейменовано на Юрія Бутусова.

Примітки

Джерела

В Чернігові відкрили Меморіальну дошку на честь Народного Героя України капітана Юрія Бутусова

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Цензор.НЕТ. "Ребята, вы самые лучшие, я люблю вас!" - последний бой капитана Юрия Бутусова. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 16 лютого 2018.

[2] КАК СРАЖАЛСЯ И ПОГИБ ЮРИЙ БУТУСОВ — ВОИН, КОТОРЫЙ ВСЕГДА ШЕЛ ВПЕРЕДИ

[3] Кіровоград провів в останню путь 26-річного захисника Дебальцевого

[4] Указ Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України».

[5] 22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО

[6] У Чернігові відкрили меморіальну дошку на честь розвідника Юрія Бутусова