Лабуткін Дмитро Віталійович

Дмитро́ Віта́лійович Лабуткін (11 грудня 1986 у м. Кременець  — 16 лютого 2015, у районі Дебальцевого Донецької області) — український військовий кореспондент, капітан 3-го рангу ВМС ЗСУ (посмертно), заступник редактора Телерадіокомпанії Міноборони України «Бриз».

Дмитро Віталійович Лабуткін
 Капітан 3 рангу
Загальна інформація
Народження 11 грудня 1986(1986-12-11)
Кременець, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 16 лютого 2015(2015-02-16) (28 років)
у районі Дебальцевого, Донецька область
Поховання Білокриниця
Alma Mater Національний університет «Львівська політехніка»
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Військово-морські сили
Рід військ військовий кореспондент
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Орден «Народний Герой України»

Загинув під час боїв за Дебальцеве, збираючи фотоматеріали про російську присутність для переговорної групи у Мінську.

Життєпис

Народився у м. Кременець у родині військовослужбовця. До дев'ятого класу навчався в Білокриницькій загальноосвітній школі та Кременецькому ліцеї. Закінчив Тернопільську загальноосвітню школу № 23[1] та Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка». Проходив службу в Севастополі.

Російсько-українська війна

Навесні 2014 року після окупації Криму російськими військами виїхав з Криму до Одеси.

21 січня 2015 року Дмитро Лабуткін у чині капітан-лейтенанта прибув до Краматорська та поїхав на передову як спецкореспондент сектору «С».

5 лютого Дмитро Лабуткін знімав матеріал про захоплений бійцями 128-ї гірсько-піхотної бригади трофейний російський танк Т-72 під Дебальцевим.[2][3]

У місті Дебальцеве Дмитро провів зйомки та зібрав фотоматеріали для переговорної групи у Мінську, мав повертатися з ними до Києва. Зник 16 лютого 2015 року у районі Дебальцевого разом із розвідгрупою ЗСУ, яку очолював капітан 3-го полку спецпризначення Юрій Бутусов, після обстрілу колони, якою вночі вивозили поранених у напрямку Артемівська. Дмитро перебував у БТР, що рухався у складі колони.

19 лютого проросійські бойовики надіслали дружині Дмитра відео із записом з місця бою обабіч залізничної колії, де були тіла загиблих поряд із розбитим БТРом. Пізніше інформацію про смерть кореспондента підтвердила волонтер «Офіцерського корпусу» Алла Борисенко («Чонгар»)[4]. Разом з Дмитром загинули у бою військовослужбовці 3-го полку спецпризначення капітан Юрій Бутусов і старший сержант Віталій Федитник.

20 березня 2015 у Дніпропетровському морзі підтвердили, що одне з тіл загиблих українських військовиків, доставлених з Дебальцевого, належить Дмитру[5].

Зустрічали тіло Героя 24 березня в Кременці, похорон відбувся 25 березня в рідному селі Білокриниця Кременецького району.

В офіцера залишилися дружина та донька Кіра.

Вшанування пам'яті
  • 20 травня 2016 року на фасаді Тернопільської загальноосвітньої школи № 23 встановили пам'ятну дошку героєві.[1]
  • 15 липня 2016 року Президент України Петро Порошенко своїм указом призначив доньці Дмитра Лабуткіна Кірі стипендію[6].
  • У квітні 2017 року в Тернопільській ЗОШ № 23 провели турнір із кульової стрільби з пневматичної зброї пам'яті учасника АТО, Народного героя України, капітана 3 рангу, випускника школи Дмитра Лабуткіна[7].
  • З 2018 року 16 лютого — в день загибелі Дмитра Лабуткіна — в Україні на державному рівні відзначають День вшанування військового журналіста України[8][9].

Нагороди

Див. також

Односельці Дмитра, що загинули у боях війни на сході України:

Примітки
  1. Ірина Небесна. У Тернополі вшанували пам'ять загиблих бійців Лабуткіна та Сикліцкого // 20 хвилин (Тернопіль). — 2016. — 20 травня.
  2. Лабуткін Дмитро Віталійович. Книга пам'яті загиблих. Процитовано 20 березня 2018.
  3. Роман Туровець. www.facebook.com (укр.). Процитовано 20 березня 2018.
  4. Под Дебальцево исчез журналист минобороны Дмитрий Лабуткин. Боевики прислали жене шокирующие кадры с его документами и трупами. ВИДЕО (рос.)// Цензор.нет. — 2015. — 22 лютого.
  5. До останнього сподівалися на краще. пам'яті військового журналіста капітан-лейтенанта Дмитра Лабуткіна Архівовано 23 березня 2015 у Wayback Machine. // «Флот України», № 11-12. — 2015. — 20 березня.
  6. Указ Президента України від 15 липня 2016 року № 299/2016 «Про призначення стипендій Президента України дітям журналістів, які загинули у зв'язку з виконанням службових обов’язків»
  7. Провели турнір пам'яті Дмитра Лабуткіна, який загинув під Дебальцево // 20 хвилин. Тернопіль, 13 квітня 2017
  8. У військових журналістів тепер є власне свято // Сайт Міністерства оборони України, 16 лютого 2018
  9. Сьогодні День вшанування військових журналістів України
  10. Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. Загинув у «Дебальцівському котлі»: військового журналіста посмертно нагородили відзнакою МОУ // 5 канал, 16 лютого 2018
  12.  У Хмельницькому відбулася 18 церемонія вшанування героїв АТО на YouTube // ТСН. — 2016. — 25 липня.

Джерела
  • Рідні сподіваються, що живий // «Нова Тернопільська газета». — 25 лютого 2015. — № 7. — С. 4.
  • Галина Ніженко. …І урвалися кадри // «Вільне життя плюс». — 27 березня 2015. — № 24 — С. 2.

Посилання
Зовнішні відеофайли
 На Тернопільщині прощаються із військовим журналістом, що загинув під Дебальцевим на YouTube // ТСН. — 2015. — 24 березня.
 Тернопільщина прощалася з військовим журналістом Дмитром Лабуткіним на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 24 березня.
 Військового журналіста Дмитра Лабуткіна провели в останню путь на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 25 березня.
 Сьогодні на Кременеччині прощалися з військовим журналістом Дмитром Лабуткіним на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 25 березня.
Ірина Терлюк.  Тернопільщина попрощалася з Дмитром Лабуткіним на YouTube // ТТБ. — 2015. — 26 березня.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.