Бучацька ратуша

Бучацька ратуша
Бучацька ратуша
49°03′44″ пн. ш. 25°23′41″ сх. д.
Статус пам'ятка архітектури національного значення
Країна  Україна
Розташування Тернопільська область,
м. Бучач, Майдан Волі
Тип будівлі Ратуша
Архітектурний стиль пізнє бароко
Архітектор Бернард Меретин
Засновник Микола Василь Потоцький
Будівництво 1750/1751/бл. 1743—1758
Реліквії скульптура Й. Г. Пінзеля
Стан на реставрації
Ідентифікатори й посилання
Бучацька ратуша (Україна)
 Бучацька ратуша у Вікісховищі

Бу́чацька ра́туша — унікальна пам'ятка архітектури середини XVIII століття в м. Бучачі Тернопільської області. Зведена 1750 (1751, або близько 1743—1758) р., за іншими даними — час невідомий) у стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Йоган-Георг Пінзель, фундатор — Микола Василь Потоцький. Легенда оповідає про те, що фундатор ратуші хотів, щоб вона була вищою від львівської Вежі Корнякта.[джерело?] Після 1920 р. будівлю віддали під житло та крамниці. 1982—1992 рр. у ній діяли районний історико-краєзнавчий музей і дитяча художня школа. Перебуває на реставрації з середини 2000-х років.

Історія

За одними даними, збудована в 1750 році.[1] За іншими — у 1751 році,[2] або точний час спорудження невідомий, приблизно можна вказати 1743—1758 роки .Зведена в стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Й. Г. Пінзель, фундатор — Микола Василь Потоцький.[3] У XIX столітті на першому поверсі діяли повітові староство та рада.[джерело?]

Опис
Микола Василь Потоцький — фундатор
Ратуша зі старим завершенням
Фасад перед Другою світовою війною

Розташована в нижній частині міста посеред невеликого майдану, гармоніює з ландшафтом, вирізняється чітким окресленням об'ємів і досконалістю пропорцій.

Споруда має яскраво виражену вертикально-центричну композицію вежового типу. На двоповерховий кубічний об'єм спирається двоярусна вежа з великими вікнами. Пластику стін підкреслюють пілястри, крок і кількість яких неоднакові: на головному фасаді — 6, на задньому — 5, на бічних — по 4; вони закінчуються капітелями коринфського ордеру і значно урізноманітнюють площину фасадів. Архітектурні форми позначені вишуканою, плинною пізньобароковою пластикою. Троє дверей нині — нижче від рівня майдану (культурний шар за 250 років піднявся на 1 м). Головний фасад ратуші повернутий до заходу, на його фронтоні — картуш із родинним гербом «Пилява» фундатора ратуші Миколи Василя Потоцького. На фігурному щиті з перехрещеними військовими атрибутами — напис «М. Р. S. К.» («Микола Потоцький — староста Канівський»). Внутрішній простір поділений на 12 зал; поверхи з'єднані гвинтовими сходами. За скульптурним оздобленням та органічним синтезом мистецтв Бучацька ратуша не має аналогів в архітектурі України XVIII століття. Бучацька ратуша є справжнім витвором архітектурного мистецтва. Ця будівля унікальна тим, що являє собою класичний стиль бароко. Подібних будівель, що збереглися до наших днів майже в первозданному вигляді, в Україні не так вже й багато.

Скульптури

Початково фасад прикрашали 14 фігур[4]; образи взяті з Біблії та античної міфології. Скульптури відзначаються експресією пластичної мови та динамізмом композиції; тесані з монолітного каменя-вапняку, подекуди є вставки. Частина з них втрачена під час пожежі 29 липня 1865, кілька півфігур-каріатид під балконами на фасадній стіні знищені в середині 1950-х. Збереглися 9 статуй (усі пошкоджені): композиції (висота — 195 см) «Геракл роздирає пащу Немейському левові», «Геракл убиває Лернейську гідру», монументальні статуї бога морів Посейдона та юнака Давида — переможця велетня Голіафа й інші. Нині львівські скульптори під керівництвом Дмитра Крвавича виконують копії статуй; вони займуть місце на ратуші, оригінали зберігаються в музеї.

Годинник

До 1847 року на верхньому ярусі вежі був годинник.[4] У 2002 році на вершини вежі встановили чотири циферблати годинника[5].

Реставрації
Бучацька ратуша
Осінь 2014
Осінь 2013
Осінь 2013
Літо 2015
  • У 1985 році уклали договір про рестарацію.[6] У 1986—1989 роках ратушу реставрували працівники Кам'янець-Подільської реставраційної майстерні (керівник С. А. Токар) [7]. Державне львівське підприємство «Укрзахідпроектреставрація» у 1987 році взяло з ратуші 16 кам'яних скульптур на реставрацію.[8] Під час виконання робіт громадськість Бучача, зокрема, Олексій Жовковський на сторінках газети «Золота Пілава» висловлював занепокоєння ходом та якістю проведених робіт, які мали завершити 1988 року.[9] Було добудувано дерев'яну вежу, барокову за формою і відповіднішу стилю будівлі, ніж те, що було за часів СРСР (невисокий шпиль з п'ятикутною радянською зіркою, якого тут історично не було).
  • У 2000-их реставрація відновлена, але через брак коштів досі не завершена. Востаннє державні кошти виділялись у 2007—2008 роках.[10]
  • Допомогти в реставрації ратуші та прилеглої території готові австрійські архітектори. Але умовою реставрації європейським коштом є перенесення пам'ятника Тарасові Шевченку за межі архітектурного ансамблю ратуші, позаяк він суперечить архітектурній цілісності комплексу, та недавно спорудженого пам'ятника Пінзелю.[8]
  • До фестивалю «Дні Пінзеля» (2016) відреставрували східний фасад нижньої частини ратуші.
  • У 2015 і 2016 роках міська рада виділила по 1 млн грн. У випадку перевиконання бюджету-2016 планують ще 300 тис.[10]
  • Ремонт планують завершити 2018 року, станом на жовтень 2017 року відреставровано тільки 40 %. Загальна кошторисна вартість складе 10 млн 400 тис. гривень[11].

Див. також

Примітки
  1. Вуйцик В. С. Нові штрихи до творчої біографії Бернарда Меретина Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії архітектури та містобудування. — Львів, 2001. — Т. 241 (CCXLI). — С. 517.
  2. Крвавич Д. Українська скульптура періоду рококо Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.… — С. 134, 142.
  3. Лильо О. «Фірма» Бернарда Меретина // Діяльність будівничих Львова першої половини XVIII ст. в контексті європейських зв'язків: особливості формування і розбудови Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine..
  4. Бучач. Карта історико-культурної спадщини - Shtetl Routes - Театр NN. shtetlroutes.eu (укр.). Процитовано 21 травня 2021.
  5. Шовчко В. Ратуша в Бучачі // Zabytki.ua.
  6. Береги свободи слова… — С. 168.
  7. Бучацька ратуша – пам’ятка архітектури 18 століття - ternopil-future.com.ua (укр.). Процитовано 31 серпня 2021.
  8. Конанець О. Спільна спадщина: австрійські науковці беруться врятувати Бучацьку ратушу (фото Юрій Остапа) / Оксана Конанець // Портал «А4». — 2014. — 20 жовтня.
  9. Повернімо Бучачу красу // Золота Пілава. — 1991. — № 23—24 (22 лют.). — С. 4.
  10. Мельничук В. У неділю — день міста // Нова доба. — 2016. — № 31 (29 лип.). — С. 2.
  11. Бучацьку ратушу повністю відреставрують вже наступного року на YouTube // TV-4. — 2017. — 3 жовтня.

Література

Посилання
Зовнішні відеофайли
Про реставрацію Бучацької ратуші // Бучацькі новини.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.