Бує

Бує розташований на північному заході Істрії, за 10 кілометрів від морського узбережжя і за 6 кілометрів від кордону зі Словенією. Місто знаходиться у горбистій місцевості, найвища вершина має 222 м. Завдяки своєму розташуванню місто з давніх часів вважається «охоронцем Істрії». Головна вулиця має протяжність близько 200 м.

Місто розділене на декілька частин:

• Санкт-Себастьян — один з наймолодших районів, що знаходиться у західній частині міста;
• Старе місто — розташоване на найвищому пагорбі Bujska і, згідно зі своєю назвою, є найстарішою частиною міста;
• Броло — район, що займає територію між Санкт-Себастьяном і Старим містом, заселеним в основному італійцями;
• Нове місто — є центром політичної та судової влади Бує;
• Рудин — спальний район, збудований за часів входження Істрії в Югославію;
• Монте-Бастер — найсхідніша частина міста, розташована неподалік від міського кладовища;
• Станція — центр економічного життя міста, розташований біля міського вокзалу, збудованого ще за часів австро-угорського правління.

Також у Бує розташована низка навчальних закладів, що включають у себе початкову та середню школи, які ведуть навчання хорватською та італійською мовами.

Бує, як і вся хорватська Істрія, багатонаціональне місто. В окрузі Бує — дві офіційні мови, італійська мова прирівняна у правах з хорватскою. Італійське населення міста найбагаточисельніше серед всіх істрійських міст і становить 39,6 %.

Бує розташований на вершині високого пагорбу, що є центральним над околицею; поселення, що мало важливе стратегічне значення, з'явилось тут ще в доісторичні часи. Поволі розвиваючись у римську та слов'янську епохи Бує до періоду пізнього середньовіччя перетворилось у типове для Істрії місто з вузькими вулочками у Старому місті і численними особняками у венеціанському стилі.

Після закінчення Другої світової війни, місто становиться промисловим, культурним і економічним центром регіону.

Крім міста Бує, до громади також входять:[1]

• Баредине
• Бибали
• Брдо
• Брич
• Буролі
• Ґамбоці
• Калданія
• Канегра
• Каштель
• Красиця
• Кршете
• Куцибрег
• Лозарі
• Марушичі
• Мерище
• Мом'ян
• Оскоруш
• Плованія
• Света Марія-на-Красу
• Трибан

Середня річна температура становить 13,36°C, середня максимальна – 26,99°C, а середня мінімальна – -1,12°C. Середня річна кількість опадів – 998 мм.[3][4]

Населення зайнято в промисловості (електротехніка, електроніка), сільськогому господарстві і в туристичному бізнесі. Плантації винограду та оливок є основним джерелом прибутку місцевих жителів.

Місто зв'язане автомобільними шляхами з Умагом, Новіградом, Пулою, Пазином і словенським Копером.

Собор св. Серваля

Храм св. Мартина

• Собор св. Серваля  — кафедральный собор міста, побудований у стилі бароко і класицизму, належить до венеціанської епохи правління. Раніше на його місці знаходилась романо-готична церква, побудована у XIII сторіччі, елементи якої нагадують про себе в недоробленій частині фасаду будівлі, роботи над якою так і не були виконані у повному обсязі. Однак багате оздоблення та оригінальний орган роблять собор однією з найважливіших культурних і історичних пам'яток Істрії, що дійшли до наших днів.

• Церква св. Марії Милосердної — побудована у XV сторіччі поза Старим містом. Історія розповідає про одну багату родину, що послала за статуєю Св. Марії у Венецію, проте посильний, що повернувся застав міську браму зачиненою і вирішив перечекати ніч біля стін міста. На ранок виявилося, що привезенну статую неможливо підняти і перенести за стіни Бує. Дана подія була розцінена як знак, що Мати Божа бажає побудови святині у цьому місці. У 1498 на цьому місці була побудована перша каплиця, а звістка про надзвичайну подію швидко поширилася серед людей і незабаром весь район став місцем паломництва віруючих. У зв'язку з цим міською владою було прийнято рішення про будівництво храму, яке було завершено в 1587. У 1590 біля церкви була зведена 22-метрова дзвіниця з годинником. Внутрішнє убрання храму включає єдину відому завершену роботу венеціанського художника Гаспаро Делла Веккіо (1653—1735), що відображає вісім сцен з життя Христа, і за сукупністю, збалансованою і простою архітектурою має неоціниме історичне значення.

• Статуя Марії Милосердної — розташована в однойменному храмі і виконана в стилі пізньої готики під видимим впливом фламандського мистецтва. Скульптура вважається однією з найкрасивіших дерев'яних статуй, що збереглися до нашого часу в Істрії.

• Етнографічний музей — у чотириповерховій будівлі музею відтворено побут різних епох. Тут можна побачити як виглядали робочі місця місцевих жителів, а також предмети їх побуту, вироби народного промислу.

• Старе місто — одне з найкраще збережених середньовічних міст Істрії.

• ЦД-ром: «Насеља и становништво РХ од 1857—2001. године», Издање Државног завода за статистику Републике Хрватске, Загреб, 2005. (серб.)

• Офіційний сайт м. Бує