Бєлозоров Сергій Тихонович
Бєлозоров Сергій Тихонович (* 25 грудня 1903, Хотин — 25 квітня 1970) — український географ, геоботанік, дослідник природних ресурсів, історик науки, професор, завідувач кафедри фізичної географії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (1963—1970)[1]. Провідний український спеціаліст з фізичної географії материків.
| Бєлозоров Сергій Тихонович | |
|---|---|
| Народився |
25 грудня 1903 Хотин,  Російська імперія |
| Помер |
25 квітня 1970 (66 років) Одеса,  УРСР,  СРСР |
| Поховання | Друге християнське кладовище Одеси |
| Країна |
Російська імперія → СРСР |
| Діяльність | географ |
| Alma mater | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова |
| Галузь | географія, геоботаніка |
| Заклад | Одеський педагогічний інститут, Одеський університет |
| Звання | професор |
| Нагороди |
 Медаль «За оборону Одеси» |
Біографія
Сергій Тихонович Бєлозоров народився 25 грудня 1903 року в Хотині на Буковині, що на той час входила до складу Бессарабської губернії Російської імперії[2][1].
У 1913 році вступив до Бобринецької гімназії, закінчив 7 класів. Після гімназії 2 роки працював учителем. У 1922 році вступив на агро-біологічний відділ Одеського інституту народної освіти (ІНО)[3]. У 1926 році, захистивши дипломну роботу на тему «Асканія-Нова як об'єкт для шкільних екскурсій», отримав кваліфікацію викладача-фахівця природничих дисциплін. Був рекомендований до аспірантури цього ж інституту. Науковим керівником був професор Г. І. Танфільєв, засновник вітчизняної геоботаніки, ґрунтознавства та болотознавства[2][4]. У 1929 році Бєлозоров закінчив аспірантуру за спеціальністю «фізико-географ» і залишився на кафедрі науковим співробітником[3][1].
У 1929—1932 роках був науковим співробітником, заступником директора Одеської гідрогеологічної станції, викладав у вечірньому Робітничому університеті[1]. У 1930—1933 роках Бєлозоров обіймав посаду доцента кафедри фізичної географії Одеського інституту соціального виховання. Одночасно 1930—1932 роках викладав в Одеському піхотному училищі[1]. Після відновлення Одеського університету працював у ньому на посаді доцента кафедри фізичної географії з вересня 1933 по серпень 1941 року[3][1]. 11 квітня 1934 року отримує звання доцента, а 17 березня 1937 року йому присуджується вчений ступінь кандидата географічних наук[2][3]. З 16 січня 1938 року по 1 липня 1941 року був деканом географічного факультету Одеського педагогічного інституту, завідувачем кафедри фізичної географії[2][1].
Сергій Тихонович Бєлозоров завідував міським та обласним відділами народної освіти в Одесі на початку Німецько-радянської війни і під час оборони міста[2]. Під час війни в окупованій Одесі залишений у патріотичному підпіллі, був учасником партизанського загону. Допомагав легалізовуватись підпільникам і військовополоненим, постачав партизанським групам гроші, медикаменти, зброю, друкував листівки, вів розвідувальну роботу. З осені 1943 до початку 1944 року викладав в Університеті Трансністрії[3]. Був заарештований румунської розвідкою, але йому вдалося втекти до партизанів в Усатівські катакомби, де провів останні два тижні окупації[3]. Брав участь у бойових операціях із звільнення Одеси. Після звільнення міста працював у комісії з реевакуації Одеського державного університету з Байрам-Алі[3]. Після війни був нагороджений 5 бойовими медалями[2].
З 1 вересня 1944 року по 1 вересня 1956 року (дата злиття географічних факультетів) працював в Одеському педагогічному інституті, за сумісництвом в Одеському державному університеті. У повоєнний час входив до складу Науково-технічної Ради Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР, був активним членом Географічного і Ботанічного товариств СРСР[2]. З 1956 року був доцентом кафедри фізичної географії географічного факультету Одеського державного університету, читав курси: «Фізична географія материків», «Історія географічних досліджень і відкриттів», «Арктика і Антарктика», «Розвиток вітчизняної географії»[2]. У 1957 році організував велику наукову конференцію присвячену 100-річчю з дня народження Г. І. Танфільєва. Був відповідальним редактором 2 випусків «Праць Одеського університету. Геологія і географія» у 1962 році. В 1963—1970 роках завідував кафедрою фізичної географії Одеського державного університету імені І. І. Мечникова.
12 жовтня 1963 року рішенням Вищої атестайційної комісії СРСР було присуджено вчене звання професора[2][5].
Восени 1968 року прочитав курс лекцій в Сегедському університеті (Угорщина)[3]. В останні роки життя працював над двотомною монографією «Комплексні експедиції В. В. Докучаєва і їхнє значення для розвитку сучасного напряму фізичної географії»[3].
Вільно володів німецькою, французькою і румунською мовами, працював з англійськими та італійськими матеріалами[2]. Був членом редколегії 8 випусків міжвідомчої наукової збірки «Геологія узбережжя і дна Чорного і Азовського морів»[3]. Займався поезією, в якій оспівував рідний край, друзів, важливі події в країні, рідне місто Одесу[2].
Помер Сергій Тихонович Бєлозоров 25 квітня 1970 року в Одесі. Похований на Другому християнському кладовищі.
Родина
Донька Лариса[2].
Наукова діяльність
Під час навчання в аспірантурі цікавився дослідженням рельєфу, ґрунтів, геоботанічним та ландшафтним районуванням долин малих річок степової зони[6][7]. Займався питанням перетворення сухих степів, досліджуючи природу державного заповідника «Асканія-Нова»[8]. Разом із директором заповідника, професором Браунером розробив методику шкільних екскурсій на природу, як позакласного виховання дітей[3][6]. Вперше намагався провести експеримент в природних природних умовах із взаємодії лісів і степів, ключем до розуміння механізму він вважав режими температури і вологості, коефіцієнт зволоження. Займався регіональними кліматичними дослідженнями — праця «Клімат Одеської області»[9]. Досліджуючи степові ландшафти, описав головні відмінності ландшафтів на чорноземах і пісках Куяльницького пересипу, першим описав «приморсько-зсувний тип місцевості» на північно-західному узбережжі Чорного моря[3].
Підготував 4 кандидатів наук[3].
За роки науково-педагогічної діяльності написав 85 наукових праць[2][3].
Деякі праці
- О национальных парках // Записки Одесского общества естествоиспытателей. — 1928. — Том 44. — С. 227—248.
- Материалы к изучению растительности долины Малого и Среднего Куяльников // Записки Одесского общества естествоиспытателей. — 1929. — Том 45. — С. 117—140.
- Океанія: Лекція для студентів-заочників географічних факультетів. — К.; Львів: «Радянська школа», 1948. — 32 с.
- Антарктида: (Фізико-географічний очерк). — К.: «Радянська школа», 1950.
- Африка: (Фізико-географічний очерк). — К.: «Радянська школа», 1951. — 248 с. — витримала три видання 1951, 1957, 1972 років.
- Гавриил Иванович Танфильев: Географ, ботаник и почвовед. 1857—1928. — М.: Географгиз, 1951. — 192 с. (не стільки біографічна праця, скільки антологія радянської географії першої половини ХХ століття).
- (рос.) Австралия и Океания. — К.: «Радянська школа», 1954. — 252 с.
- (рос.) В. В. Докучаев и Г. И. Танфильев // Труды Одесского государственного университета. Сборник геолого-географического факультета. — 1954. — Том 2. — С. 271—285.
- Видатний географ Гаврило Іванович Танфільєв та його наукова спадщина.// Наукові записки Одеського державного педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського. — Т. XIV. Географічний факультет. — Одеса, 1956. — С. 3 — 32.
- (рос.) Вклад А. И. Набоких в изучение природы Украины // Научный ежегодник Одесского государственного университета. — 1960. — Вып. 2: Географический факультет. — С. 93-96.
- (рос.) Климат Одесской области // Труды Одесского государственного университета. — 1962 — Том 152, выпуск 10. — С. 51-59.
- (рос.) Развитие географии в России: Конспект лекций по истории географии. — Одесса: ОГУ, 1965. — 74 с. — у цій праці він показав причини зародження сучасної вітчизняної географії та простежив її розвиток за останні 200 років.
- (рос.) Открытия и исследования в Арктике и Антарктике: Конспект лекций по истории географии. — Одесса, 1966. — 74 с.
- Географія материків. — К.: «Радянська школа», 1971. — 369 с.
- Природа Африки. — К.: «Радянська школа», 1972. — 87 с.
Нагороди
- Медаль «За оборону Одеси»
Родина
Донька Лариса[2].
Джерела
- Амброз Ю. О. Бєлозоров Сергій Тихонович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
- (рос.) Шуйский Ю. Д. Сергей Тихонович Белозоров — известный географ (1903—1970 гг.). К 110-летию со дня рождения // Известия Музейного Фонда им. А. А. Браунера — Том XI — № 1 — 2014.
- Амброз Ю. О. Бєлозоров Сергій Тихонович // Вчені ВУЗів Одеси. Природничі науки 1946—1996 рр. — Одеса, 2001. — Частина 1. Геологи. Географи. — Випуск ІІ. — С. 35-39.
- (рос.) Белозоров С. Т. Гавриил Иванович Танфильев. Географ, ботаник и почвовед (1857—1928). — М.: Географгиз, 1951. — 193 с.
- Кафедра фізичної географії та природокористування Архівовано 21 березня 2015 у Wayback Machine. Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
- Амброз Ю. О. Бєлозоров Сергій Тихонович // Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний словник. — Том 2 (А-І). — Одеса: Астропринт, 2000. — С. 92-98.
- (рос.) Белозоров С. Т. Материалы к изучению растительности долины Малого и Среднего Куяльников // Записки Одесского общества естествоиспытателей. — 1929. — Том. 45. — С. 117—140.
- (рос.) Бєлозоров С. Т. О национальных парках // Записки Одесского общества естествоиспытателей. — 1928. — Том 44. — С. 227—248
- (рос.) Белозоров С. Т. Климат Одесской области // Труды Одесского государственного университета. — 1962. — Том 152, выпуск 10. — С. 51-60.
Література
- Бєлозоров Сергій Тихонович // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0.
- Бєлозоров Сергій Тихонович // Учені вузів Української РСР. — К., 1968. — С. 56.
- Климентов Л. Плодотворна праця: [До 60-річчя від дня народження проф. С. Т. Бєлозорова] // «За наукові кадри», 8 січня 1964року.
- Тобі, Вітчизно! // «За наукові кадри». Спеціальний випуск присвячений 40-річчю Великого Жовтня, 2 листопада 1957 року. — Під ред. В. В. Фащенко. — Одеса: Видавництво Одеського державного університету, 1957. — С. 6-7.
- С. Т. Бєлозоров: [Некролог] // «За наукові кадри», 19 травня 1970 року.
- Сергій Тихонович Бєлозоров: Біобібліографічний покажчик літератури / Одеська державна наукова бібліотека імені М. Горького; Упоряд. Ольга Георгіївна Кушнір; Ред. Ірина Сергіївна Шелестович. — Одеса: ОДНБ імені М. Горького, 2000. — 27 с.
- (рос.) Амброз Ю. А., Мищенко Г. А. Памяти Сергея Тихоновича Белозорова // «Геология и геохимия полезных ископаемых». — 1971. — Выпуск 3. — С. 152—154.
- (рос.) Амброз Ю. А. Большой ученый и патриот: (К 90-летию С. Т. Белозорова) // Одесский университет. — 1994. — 3 лютого.
- (рос.) Белозоров С. Т. // Наука и научные работники СССР. — Л., 1928. — Часть 6: Научные работники СССР без Москвы и Ленинграда. — С. 29.
- (рос.) Белозоров С. Т. // Русские ботаники: Библиографический словарь. — М., 1947. — Том 1. — С. 161.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Рябчиков А. М., Саушкин Б. Г., Шульгин А. М. Памяти Сергея Тихоновича Белозорова // Вестник Московского университета. География. — 1970. — С. 117—118.
- (рос.) Шуйский Ю. Д. Сергей Тихонович Белозоров — известный географ (1903—1970 гг.). К 110-летию со дня рождения // Известия Музейного Фонда им. А. А. Браунера. — 2014. — Т. ХІ. — № 1. — С. 14—18.