Бій під Стриганами
Бій під Стриганами — бій між військами НКВС СРСР і силами УПА-Південь, що відбувся з 12 по 13 травня 1944 року неподалік села Стригани Славутського району Хмельницької області. Закінчився тактичною перемогою радянських військ та уникненням оточення основних сил українських повстанців. Після бою радянські партизани стратили на місці 7 з 28 полонених упівців[2]. Кількість загиблих з радянської сторони не встановлена.
Бій під Стриганами | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Друга світова війна Бої УПА | |||||||
Меморіал загиблим воякам УПА неподалік села Стригани | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Українська Держава[1] | СРСР | ||||||
Командувачі | |||||||
шеф крайового військового штабу УПА-Південь Микола Свистун «Ясен», командири куренів і відділу | командир Партизанського з'єднання імені М. Ф. Михайлова Антон Одуха, інші | ||||||
Військові сили | |||||||
УПА
|
НКВС СРСР
| ||||||
Втрати | |||||||
За версією НКВС: близько 197 вбито, 28 взято в полон |
невідомо |
Бій відбувся під час переходу з'єднання УПА-Південь через німецько-радянський фронт з метою підсилення місцевих повстанців Холодного Яру на Черкащині[2].
Хід бою
12 травня 1944 року радянські партизани, які мали завдання патрулювати територію і блокувати спроби переходу повстанських з'єднань в запілля Червоної армії, зафіксували переправу упівців через річку Горинь. Зав'язався бій. Командир партизанського з'єднання Антон Одуха, одразу ж викликав підмогу зі Славути. Через півгодини підійшло підкріплення від НКВС — дві роти автоматників та бронепоїзд із солдатами 439-го окремого гвардійського дивізіону.
З лівого берега по повстанцях, більшість з яких були новобранцями[3], радянці відкрили щільний вогонь. Підрозділи УПА змушені були відступити під прикриття лісу в напрямку урочища Бридурин. Під час переслідування, за радянськими даними, загинуло близько 70 вояків УПА, захоплено 8 кулеметів.
Вранці 13 травня бій розгорівся з новою силою. Повстанцям вдалося відбити головну атаку НКВС. Попри те, що радянські партизани намагалися перекрити відступ УПА на південь, постанцям вдалося заглибитися в ліс і вийти на територію Плужненського району. Згідно зі звітом радянців, в нерівному бою, загинуло 127 повстанців, 28 потрапили в полон. Сімох з них радянські партизани закатували на місці, решту енкаведисти забрали до Славути, де їх було засуджено до розстрілу або до тривалих термінів ув'язнення в таборах ГУЛАГу[2]. Полоненим повстанцям стріляли в живіт, поранених добивали кийком. Безпосередню участь в розправі брав Антон Одуха[4]. Про втрати радянської сторони невідомо.
Судове підтвердження злочинів радянських партизан
1989 року після публікації учасником бою під Стриганами, радянським ветераном Володимиром Яцентюком, в інформаційному віснику «Поступ» і обласній рухівській газеті «Пробудження», фактів злодіянь партизан під командуванням Антона Одухи, зокрема розправи над полоненими новобранцями УПА, в офіційних виданнях Славутського райкому КПУ «Трудівник Полісся» і обласного комітету комсомолу «Корчагінець» розпочалося шельмування автора. У відповідь, спільно з однодумцями, Володимир Яцентюк подав позови на згадані видання до суду. Під час судового розгляду ганебні факти про злочини радянських партизан із З'єднання імені М. Ф. Михайлова оприлюднені Володимиром Яцентюком підтвердилися[4][5].
Примітки
- Згідно з Актом відновлення Української Держави.
- Мизак Н. С., Горбатюк В. І. За тебе, свята Україно. Кам'янець-Подільська область у визвольній боротьбі ОУН, УПА: Книга п'ята. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2006. — С. 171.
- Руцький М. М. Голгофа. — Рівне, 1996. — 284 с.
- Бій під Стриганами (Перевірено 27 березня 2013)
- Володимир Федотов. «Перемога» крізь призму «Славутського процесу» // «Подільські новини», 10.05.2007, с. 3.
Бібліографія
- Мизак Н. С., Горбатюк В. І. За тебе, свята Україно. Кам'янець-Подільська область у визвольній боротьбі ОУН, УПА: Книга п'ята. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2006. — ISBN 966-399-023-6
- Руцький М. М. Вони виборювали волю України. — друге. — Луцьк, 2009. — С. 322-324. — 1000 прим. — ISBN 978-966-361-427-4.
Газетні публікації
- Тамара Ященко. Болотна вода зафарбувалася в червоний колір // «Молодь України», 1992 (копія)