Кондрас Михайло Тихонович

Кондрас Михайло Тихонович (псевдо: «Великан», «Міша», «Лукаш», «Софрон») (нар. 1912, с. Курсики, Радивилівський район, Рівненська область — пом. 11 квітня 1948, Радивилівський район, Рівненська область) — український військовик, поручник УПА (від 24.4.1945)[1], сотенний ВО-2 «Богун» УПА-Північ, куреня, відділу, з'єднання «Холодний Яр» УПА-Південь.

Кондрас Михайло
 Поручник
Загальна інформація
Народження 1912(1912)
с. Курсики, Радивилівський район, Рівненська область
Смерть 11 квітня 1948(1948-04-11)
Радивилівський район, Рівненська область
Псевдо «Великан», «Міша», «Лукаш», «Софрон»
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
Формування УПА «Південь»
Війни / битви

Друга Світова війна:

Командування
Сотенний ВО-2 «Богун»
початок 1944 — кінець 1944
Курінний з'єднання «Холодний Яр»
кінець 1944 — пом. 11 квітня 1948

Життєпис

Народився 1912 року в селі Курсики Радивилівського району Рівненської області.

Протягом 1944 командир сотні у ВО-2 «Богун» (УПА-Північ), а згодом командир куреня у ВО «Холодний Яр» (УПА-Південь).

У лютому 1944 р. брав участь у бою з 2 батальйонами більшовиків у Новій Мочулянці. Учасник Бою під Гурбами 21-24 квітня 1944.

13.05.1944 в районі Славута—Шепетівка курінь Кондраса зазнав важких утрат (45 загиблих) у бою з більшовиками, що застосовували танки.

Поручник УПА від 24 квітня 1945 року.

Загинув 11 квітня 1948 року поблизу хутора Загаї Козинського (тепер Радивилівського району)

Сім'я
Ольга Горошко - дружина Михайла Кондраса

Одружився зі зв'язковою та розвідницею у повстанському підпіллі в загоні Макса Ольгою Горошко-«Трояндою» (народилась 1917 року в селі Чуйківка на Сумщині). Михайло Кондрас та Ольга Горошко познайомилися ще у 1939 році на території Німеччини, куди обоє втекли від першого радянського визволення Західної України. Тоді доля їх розлучила на довгих п'ять років.

Зустрілися вони тільки у 1944 році на Вишнівечинні коло села Чайчинці, коли Ольга Горошко намагалась передати розвідувальну інформацію для крайового провідника «Леміша» через командира повстанського з'єднання Степана Котика-«Докса».

У подружжя народився син Ігор.

1 лютого 1949 року Ольгу Горошко заарештовано. Ольга Горошко була засуджена по ст. 54-1 «а» і 54-11 Карного кодексу УРСР на 10 років виправно-трудових таборів. Утримувалась у Особливому таборі № 3 «Дубравний» (поселення Явас Мордовська АРСР)[2].

Син Ігор, поки мати була в ув'язненні, спочатку жив по людях, а потiм його забрав рідний дядько Михайло на Рівненщину.

У 1969 році син Ігор поїхав працювати в Якутію, де й оженився.[3].

У 2006 році Тернопільська обласна рада виділила кошти для придбання квартири пані Ользі у місті Збаражі. Станом на 31.10.2013 проживала там.

Ольга Горошко нагороджена 10 жовтня 2007 року Орденом княгині Ольги III ступеня.

Померла Ольга Горошко 15 вересня 2015 року[4].

Див. також

Примітки
  1. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946 Літопис УПА Нова серія, том 8
  2. «Троянда» та «Великан»
  3. САМОТНЯ ТРОЯНДА
  4. Погасла свіча легендарної зв’язкової УПА Олі Горошко. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.