Білий Володимир Васильович

Народився 24 лютого 1926 року в селищі Щербинівського рудника (нині місто Торецьк) Донецької області у шахтарській сім'ї. У червні 1944 року був направлений на підготовчі курси в Донецький індустріальний інститут. У 1949 році успішно закінчив інститут. У квітні 1952 року його призначають начальником виробничого відділу будівництва шахти «Червоний Профінтерн». Це призначення стало відправною точкою професійної діяльності Володимира Білого — він стає організатором шахтобудівельного виробництва.

У 1951 році наказом міністра вугільної промисловості йому було присвоєно персональне звання гірничого інженера III рангу. У 1953 році Володимир Білий був призначений головним інженером шахтобудівного управління № 1 тресту «Артемшахтобуд», а в 1955 році — начальником шахтобудівельного управління № 3.

У цей період у Донбасі розгорнулося масштабне будівництво шахт, кожна з річною виробничою потужністю по 350–400 тисяч тонн вугілля. У червні 1959 року гірничий інженер Володимир Васильович Білий призначається керуючим трестом «Макіївшахтобуд».

У січні 1966 року Білий призначається начальником комбінату «Донецькшахтобуд». Володимир Васильович активно підтримав ідею зі швидкісного будівництва глибокої і найпотужнішої шахти в Донбасі — «Красноармійська-Капітальна» потужністю 4,0 мільйона тони вугілля на рік і проявив ініціативу щодо організації її будівництва в нормативні терміни. І перша черга цієї шахти була введена в експлуатацію у 1972 році під назвою «Шахта імені Стаханова».

У 1969 році Володимира Васильовича переводять у вищу державну сферу керівництва будівництвом шахт — заступником міністра, а незабаром першим заступником міністра Міністерства будівництва підприємств важкої індустрії УРСР, а з 1973 року він перший заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

Організатор великомасштабного будівництва практично у всіх галузях промисловості України і Радянського Союзу: будівництво в Україні стану «3600» на Жданівському металургійному комбінаті, Харцизькому трубному заводы, важливих об'єктів на заводах «Південмаш», Лисичанський нафтопереробний завод, найбільших шахтах на Донбасі: Шахта «Комсомолець Донбасу», «Прогрес», «Шахтарська-Глибока», Південно-Донбаська № 1 та інших. У Російської Федерації брав участь у будівництві найбільших вугільних розрізів «Богатир», «Східний» у Екібастузі; «Бородинський», «Назаровський» і «Березовський» у Кансько-Ачинському басейні.

На всіх етапах трудової діяльності В. В. Білий — ініціатор низки нових ідей і розробок, його вважають батьком створення спеціалізованої системи шахтобудування в Україні, а потім і СРСР, головним ідеологом створення та широкомасштабного застосування пересувного прохідницького обладнання для оснащення стовбурів до проходки.

Білий Володимир Васильович після важкої хвороби помер у Москві в грудні 2007 року. За його заповітом похований у місті Торецьку.

Трудові заслуги відзначені 3-ма орденами Трудового Червоного Прапора, знаками «Шахтарська Слава» 3-х ступенів, премією Ради Міністрів СРСР, Почесними грамотами Президії Верховної Ради і Верховної Ради України та багатьма іншими нагородами. Володимир Васильович нагороджений урядовими нагородами Болгарії, Угорщини, Монголії, Румунії, Чехословаччини.

Перебуваючи на пенсії і проживаючи в Москві, Володимир Васильович бере активну участь у роботі товариства «Земляцтво Донеччини». Рішенням виконкому Торецької міської ради депутатів № 331 від 2 вересня 2004 року Білому Володимиру Васильовичу присвоєно звання «Почесний громадянин Дзержинська».

• Виктор Савченко. Наш Дзержинск. — Донецк, ООО ИПП «Промінь», 2008, с. 250 — 254 (рос.)