Білий Михайло Улянович
Михайло Улянович Білий (нар. 12 листопада 1922, село Москалі, тепер Чернігівського району Чернігівської області — 5 серпня 2001, Київ) — професор, член-кореспондент АН УРСР[1], ректор Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Депутат Верховної Ради УРСР 8—10-го скликань. Голова Верховної Ради УРСР у 1972—1980 роках. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1976 р. Член ЦК КПУ в 1976—1986 р.
Білий Михайло Улянович | |
---|---|
| |
Народився |
12 листопада 1922 Москалі |
Помер |
5 серпня 2001 (78 років) Київ |
Поховання | Байкове кладовище |
Місце проживання | Київ |
Країна | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | політик, фізик |
Alma mater | Київський державний університет імені Тараса Шевченка |
Галузь | Фізика |
Заклад | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
Посада | голова Верховної Ради України |
Звання | Професор |
Ступінь | Доктор технічних наук |
Членство | НАН України |
Нагороди |
Біографія
Народився 12 листопада 1922 року в селі Москалях на Чернігівщині в селянській родині.
З 1940 року служив у Червоній армії. У 1941–1945 роках брав участь у німецько-радянської війни, був тяжко поранений.
У 1948 році закінчив фізичний факультет Київського державного університету, в 1951 році — аспірантуру Київського університету. З 1951 по 1962 рік — старший викладач, доцент Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Член ВКП(б) з 1951 року. Кандидат технічних наук, доцент (з 1956 року), доктор технічних наук, професор (з 1965 року).
З 1962 по 1970 рік — декан фізичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1963 по 1993 рік — завідувач кафедр експериментальної фізики, оптики твердого тіла, оптики фізичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
У 1969 році був обраний членом-кореспондентом АН УРСР, очолив наукову школу «Спектроскопія невпорядкованих та домішкових конденсованих систем».
З 1970 по 1985 рік — ректор Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Кілька разів обирався депутатом Верховної Ради УРСР, а в 1972–1980 роках був Головою Верховної Ради УРСР.
Автор понад 30 наукових винаходів.
Помер 5 серпня 2001 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а) разом зі своєю дружиною Лідією Грабовською (1930—2017).
Відзнаки
Нагороджений орденами Вітчизняної війни I та II ступеня, Леніна, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани», «Орден князя Ярослава Мудрого» та 15 медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України та Почесним дипломом ВДНГ СРСР[2].
Заслужений діяч науки і техніки України, почесний доктор Дебреценського та Лейпцизького університетів.
Примітки
- Національна Академія Наук України. Архів оригіналу за 3 вересня 2010. Процитовано 24 жовтня 2010.
- Сайт кафедри оптики Київського університету. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 13 червня 2012.
Посилання
- Наукове товариство студентів та аспірантів
- Фізичний факультет КНУ ім. Т.Шевченка
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка: 170 років діяльності, Ю. Ф. Ярмиш