Білодуб Сава Микитович
Са́ва Мики́тович Білоду́б (нар. 12 січня 1888 — пом. 1952) — підполковник Армії УНР.
| Сава Микитович Білодуб | |
|---|---|
 | |
| Народження |
1888 Мала Солтанівка, Васильківський район, Київська округа, Українська Радянська Соціалістична Республіка |
| Смерть | 1952 |
| Країна |
 УНР |
| Приналежність |
 Армія УНР |
| Звання |
 Поручик Підполковник |
| Командування | командир 3-ї батареї 17-го гарматного куреня 6-ї Січової дивізії |
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-радянська війна |
| Нагороди |
 Хрест Симона Петлюри |
Біографія
Походив із селян с. Мала Салтанівка Васильківського повіту Київської губернії (нині Васильківський район Київської області).
На службі РІА
Покликаний до армії у 1909 р., служив рядовим Івангородської фортечної артилерії. У 1914 р. закінчив школу підпрапорщиків при Івангородській фортеці. Служив у 4-му Івангородському фортечному осадному полку. 6 серпня 1915 р. був підвищений до звання прапорщика. З 3 березня 1917 р. служив у 38-му польовому важкому гарматному дивізіоні. Останнє звання у російській армії — поручик.
На службі Української Держави
З 10 березня по 1 травня 1918 р. навчався в Інструкторській школі старшин. Служив у 7-й легкій гарматній бригаді Армії Української Держави.
На службі УНР
З 18 листопада 1918 р. — командир 1-ї батареї 1-го гарматного полку Окремого Чорноморського Коша військ Директорії. З 1 лютого 1919 р. — командир 12-ї батареї Січових стрільців (колишня 1-а Чорноморська батарея) Дієвої армії УНР. У квітні — травні 1919 р. батарея входила до складу військ Східного фронту Дієвої армії УНР, відступила до Румунії, де була роззброєна. Після повернення з Румунії кадри батареї було влито до Гарматної бригади Січових стрільців Дієвої армії УНР.
16 грудня 1919 р. — 15 березня 1920 р. був інтернований польською владою у Луцьку. Згодом служив у 1-му гарматному полку 6-ї стрілецької дивізії. З 26 березня 1920 р. — командир 3-ї батареї Вишкільного гарматного полку Дієвої армії УНР. З 3 квітня 1920 р. — на посаді молодшого старшини 16-го гарматного куреня. З 23 вересня 1920 р. — командир 3-ї батареї 17-го гарматного куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З 7 листопада 1920 р. — командир 3-ї батареї 16-го гарматного куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
У 1929 році закінчив лісовий відділ Української господарської академії у Подєбрадах.
Помер у 1952 році на еміграції в Польщі. Похований в селі Смардзевіце, Лодзинське воєводство, Польща.
Джерела інформації
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 67. — С. 123—124.
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1 — Спр. 68. — С. 9—10.
- Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців за Золоті Київські Ворота. — Нью-Йорк. — 1965.
- Чорний С. "До «Бої Сірих за Коростень» ген-хор. А. Пузицького в 2-му збірнику «За Державність»// За Державність. — Каліш, 1932. — № 3.
- Самутин П. Командний склад 6-ї Січової стрілецької дивізії 1920 р. // Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк, 1973. — Ч. 3. — С. 80.
- Наріжний С. Українська еміграція. — Прага, 1942. — С. 145.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.