Білозірка (Кременецький район)

Білозі́рка село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Самець, на південному сході району.

село Білозірка
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький
Рада Лановецька міська громада
Код КАТОТТГ UA61020090030030709
Облікова картка Білозірка 
Основні дані
Засноване 1545
Населення 1 102
Територія 4.103 км²
Густота населення 268.58 осіб/км²
Поштовий індекс 47453
Телефонний код +380 3549
Географічні дані
Географічні координати 49°46′20″ пн. ш. 26°10′03″ сх. д.
Водойми Самець
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Ланівці
Відстань до
залізничної станції
17 км
Місцева влада
Адреса ради 47453, с. Білозірка
Карта
Білозірка
Білозірка
Мапа

 Білозірка у Вікісховищі

До 2020 - центр сільради, якій було підпорядковане село Шушківці.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади [1]

Населення — 1002 особи (2001).

Походження назви

Походження назви населеного пункту достеменно невідоме. Існує кілька легенд, з якими пов'язана назва села.

Одна з них оповідає, що мандрівники йдучи своїми нескінченними дорогами неодмінно заходили до села, у якому на небосхилі сяяла біла зірка. Здавалося, що вона могла освітити все навколо і без місяця. Ймовірно тому й назвали село Білозіркою.

Інша говорить що за селом на пагорбі стояла біла хата. Ввечері її здалека було видно. Мандрівники ідучи говорили: «Зайдім до села. Там щось біліє як зірка на землі».

Третя легенда така. За селом на Збручі є білі озера. На жаль, внаслідок невдалої меліорації вони висохли. Тільки коли йдуть великі дощі, то озера частково наповнюються водою. Ймовірно, від назви озер походить назва села.

Історія

Перша писемна згадка 1545 р.("село Білозірка, в тому селі дві нові людини осіли, ще на волі сидять." Литовська метрика.Ревізії українських замків 1545 р. Київ 2005 р. стор. 205). В 1545 р. м. Білозірка належало до крем'янецького (Кременецького) замку, пізніше надано кн. Збаразьким і фігурує в документах як Верхниця. В 1583 р. Б. належить до кн. Петра Збаразького. Від кн. Збаразьких переходить до кн. Вишневецьких, а від них до Огінських. З 1743 р. — до Бржостовських (О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" том.1 стор. 101).

Полоцький каштелян, учасник Барської конфедерації Адам Бржостовський (1722—1790) перетворив Білозірку на справжнє містечко, яке ярмаркувало чотири рази на рік. Шляхтич збудував тут костел і власну резиденцію. В селі діяла фабрика вітрильного полотна. В 1781 р. її відвідав на шляху до Кам'янця-Подільського Станіслав Август Понятовський. Міські права Білозірка отримала у другій половині 18 ст. Волосний центр Кременецького повіту Волинської губернії від 1797 року.

В кінці 19 ст. в Білозірці було 449 домів і 2,865 жителів українців, 78 поляків і 445 жидів (О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" том.1 стор. 101).

Період занепаду

Одна з праправнучок Адама Бржостовського, Марія Анеля (померла в 1903 р.) заповіла Білозірку своєму сину, графу Ігнацію Красицькому (1839—1924). В ті часи в Білозірці пани вже не мешкали, маєтком заправляв адміністратор, котрий і довів містечко до стану руїни. Після смерті матері Ігнацій Красицький відразу продав Білозірку росіянам Тепляковим. Ті теж виявились поганими господарями і потроху розпродували маєток, зовсім не піклуючись про садибний будинок.

У 1900 році в Білозірці жило 1070 євреїв. У 1911 році в Білозірці були волосна і міська управи, 27 крамниць, телеграф, кредитне товариство, пошта. Діяло товариство «Просвіта». Ярмарки проводились 8 разів на рік.

Радянська влада

У січні 1918 року в селі проголошено Радянську владу. У червні—липні 1919, липні-вересні 1920 року тривало радянське будівництво. Селяни організували сільськогосподарський кооператив.

Під владою Польщі село було резиденцією сільської комуни Білозірка в Кременецькому повіті Волинської губернії. До другої світової війни більшість населення становили українці, а євреїв було трохи менше. Крім того, у місті проживали десятки польських родин.

1939 року радянська влада перевела Білозірку в статус села.

Колгосп було створено 1940, відновив діяльність 1949 року.

Під час німецької окупації навесні 1942 року близько 1000 євреїв з Білозірки переселили до гетто в Ланівці, де їх згодом розстріляли.

На фронтах Великої Вітчизняної війни билися проти нацистів 296 чоловік. 82 чоловіка полягли в боях. На початок зими 1943 біля сільської церкви відбулася збройна сутичка між УПА і радянськими партизанами.

Колгосп ім. Толбухіна користувався 4,2 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4,1 тис. га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванню зернових культур і насіння кормових буряків. Було тваринництво — м'ясо-молочного напряму. З допоміжних підприємств був млин, деревообробні майстерні, цегельний завод в с. Шушківці. За успіхи в розвитку колгоспного виробництва орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено голову колгоспу І. В. Брегу, секретаря партійної організації колгоспу С. Д. Жаловську, орденом «Знак Пошани» — свинарку Г. М. Мельничук, телятницю М. П. Гудзюк, тракториста колгоспу ім. Толбухіна Г. С. Друзюка.


Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1250 осіб, з яких 527 чоловіків та 723 жінки[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1097 осіб[3].

Мова

Село розташоване на порубіжжі наддністрянського говору та волинського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено слово, вживане у Білозірці, шталендра (худа худобина), зафіксоване тільки у цій місцевості.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

МоваВідсоток
українська 99,09 %
вірменська 0,54 %
російська 0,36 %

Економіка

Основне виробництво здійснюється в галузі сільського господарства. В селі зареєстроване підприємство ПСП «Агрофірма „Білозірська“», яке займається вирощуванням сісльськогосподарських культур та декілька приватних підприємців.

Соціальна сфера

Діють Білозірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (директор — Гераймович Антоніна Миколаївна), дитячий садок. До 2003 року в селі була лікарня, яка надавала медична обслуговування декільком навколишнім селам. Проте, її було перереформовано в амбулаторію (денний стаціонар) на 10 ліжко-місць. В амбулаторії є стоматологічний кабінет.

Церква Св. Михаїла

Є каплиця-усипальниця (1879), церква св. Архістратига Михаїла (1898; кам'яна).

В селі організований футбольний клуб «Ентузіаст», який виступає на першість району.

Вулиці, кутки

Центральна, Шкільна, 1-ше Травня, Івана Франка, Жовтнева, Базарна, Софіївка, Лиса Гора, Вербова, Затишшя, Об'їздова.

Історичні пам'ятки

Палац у Білозірці

Тадеуш Й. Стецький згадував про класицистичну резиденцію в Білозірці так: «Палац на кшталт кляштору обмурований». Ще одне свідчення епохи, від Юзефа Дунін-Карвицького: «Мурований двір з виразними амбіціями на палац, оточений високим муром, з затишним парком, помереженим каналами, з'єднаний гарною терасою з прилеглим павільйоном». Найдавніше зображення будівлі — на літографії Йосифа Піллера з 1820-х рр. Наполеон Орда малював палац через півстоліття і з іншого боку. Відомо, що фронтон палацу прикрашали герби Огінських та Бржостовських. На архітраві містився напис: HAEC DOMUS RESTAURATA ANNO DOMINI 1814. В одному з палацових крил була домашня каплиця (Тадеуш Стецький згадував, що вона розташовувалась у залі, котрий колись слугував аматорським театром). Про інтер'єри палацу жодних свідчень не лишилося — якщо не вважати згадку про те, що в палаці зберігалося кілька родинних портретів. Білозірський великий парк був одним з найгарніших на Волині.

Пам'ятники

Пам'ятник на честь загиблих у Великій Вітчизняній війні — композиція, яка складається зі скульптурної групи, стели, на якій викарбувані прізвища загиблих односельчан і стела з — написом: «Вічна слава героям, які віддали своє життя за Радянську Батьківщину. Ніхто не забутий, ніщо не забуте». Скульптурна група складається: жінка з дитиною на руках; солдат у шинелі, касці з автоматом на лівому боці. Матеріал — мармурова крихта.

При визволенні Білозірки загинули 2 радянські воїни, поховані на сільському цвинтарі. У 1981 р. на їх могилах встановлено пам'ятники — обеліски з мармурової крихти.

Насипані могили:

  • невідомим борцям за волю України часів визвольних змагань 1918—1921 (1990)
  • загиблим 1944 воякам УПА (1992).

Відомі люди

Народилися:

  • килимарниця, народна майстриня Г. Борковська
  • поетеса Т. Фролова
  • Богдан Якубишин - український господарник, громадсько-політичний діяч .
  • Юркевич Андрій Михайлович — Командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Член УНСО. Активний учасник Революції Гідності, витягував поранених з вул. Інститутської 20 лютого. Загинув під Луганськом.
  • Руслан Романюк (1977—2018) — український військовик, учасник російсько-української війни[5].

Галерея

Примітки

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 5 жовтня 2021.
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. [ http://irp.te.ua/romanyuk-ruslan/ Романюк Руслан]

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.