Білозір Оксана Володимирівна
Оксана Володимирівна Білозі́р (дівоче прізвище — Розумкевич; нар. 30 травня 1957, Смига, Рівненська область) — українська артистка, громадська і політична діячка.
| Оксана Володимирівна Білозір | |||
|---|---|---|---|
 Оксана Володимирівна Білозір | |||
| 1-й Міністр культури і туризму України | |||
| 16 травня 2005 — 27 вересня 2005 | |||
| Президент | Віктор Ющенко | ||
| Прем'єр-міністр | Юлія Тимошенко | ||
| Попередник | — | ||
| Наступник | Ігор Ліховий | ||
| 5-й Міністр культури і мистецтв України | |||
| 4 лютого 2005 — 16 травня 2005 | |||
| Президент | Віктор Ющенко | ||
| Попередник | Юрій Богуцький | ||
| Наступник | — | ||
| Народилася |
30 травня 1957 (64 роки) с. Смига | ||
| Відома як | політична діячка, студійна виконавиця | ||
| Місце роботи | КНУКіМ | ||
| Країна | СРСР і Україна | ||
| Освіта | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка | ||
| Політична партія | Блок Петра Порошенка | ||
| У шлюбі з | Роман Недзельський | ||
| Професія | співачка | ||
| Релігія | Українська греко-католицька церква[1] | ||
| Нагороди |
| ||
| Оксана Володимирівна Білозір на сайті Верховної Ради | |||
Народна артистка України (1994); Народний депутат України IV, V, VI, VIII скликань, Міністр культури і мистецтв України (з 4 лютого 2005 — 16 травня 2005), Міністр культури і туризму України (з 16 травня 2005 — 27 вересня 2005) голова Всеукраїнської громадської організації «Українська взаємодопомога» (з 2003); голова громадського об'єднання «Всеукраїнське об'єднання жінок-депутатів» (з 2008), заступниця голови Національної комісії з питань закордонних українців (з 2006).
Життєпис
Батько — Володимир Йосипович Розумкевич (нар. 1930, походить зі села Тустоголови, тепер Тернопільський район[2], Тернопільська область) — пенсіонер; матір Ніна Василівна (1933–2004); чоловік Недзельський Роман Стефанович (нар. 10 червня 1967) — генеральний директор ДП "Національний палац мистецтв «Україна»; перший чоловік — композитор Ігор Білозір; сини Андрій Білозір (нар. 21 лютого 1982, від першого шлюбу) та Ярослав Недзельський — від другого шлюбу. Невістка Лариса Білозір — громадська діячка, політикиня[3].
Освіта
У 1964—1965 роках навчалась у Зборівській СШ.[2] Закінчивши Яворівську музичну школу, Оксана навчалася у Львівському музично-педагогічному училищі ім. І.Колеси (1976), згодом у Львівській консерваторії (1981)[4].
Дипломатична академія України при МЗС України (1999), магістерка зовнішньої політики та дипломатії.
Володіє українською, російською, польською, англійською мовами.
Музична кар'єра
У 1977 році вона стала солісткою самодіяльного ВІА «Ритми Карпат» (ПК автобусного заводу), котрий через два роки був запрошений в повному складі до філармонії і перейменований на «Ватру». Разом з ансамблем Оксана стала лауреатом фестивалю «Молоді голоси» та всесоюзного огляду творчої молоді, згодом ушанована званням Заслуженої артистки України[4].
З 1979 — солістка вокально-інструментального ансамблю «Ватра» з 1994 — солістка групи «Оксана».
Основу репертуару Оксани становили попобробки народних пісень та пісні тодішнього її чоловіка Ігоря Білозора, більшість з яких стали хітами.
У 1985 році Оксана Білозір з «Ватрою» записала першу сольну платівку-мільйон, через три роки — диск-гігант у дуеті з Віктором Морозовим «Ой, там у Львові, на Високім Замку». В 1990 році Оксана Білозір виконала найпопулярнішу зі своїх пісень — візитку «Україночка» Геннадія Татарченка. В тому ж році вона створила власний ансамбль «Оксана».
В 1993 році в Канаді вийшов компакт-диск Оксани Білозір «Україночка». В Україні Оксанин компакт-диск з'явився через два роки — лейбл НАК випустив збірник «Нові і найкращі пісні …».
У 1994 році співачці надано
звання Народної артистки України. На той час вона здивувала своїх шанувальників новою програмою «Карнавал», створеною разом з музикантами гурту «Світязь» — Анатолієм Говорадлом та Дмитром Гершензоном.
Влітку 1996 року Оксана Білозір перебралася до Києва і стала викладати в Інституті культури і мистецтв. Наприкінці літа 1998 року лейбл «Караван CD» випустив черговий компакт-диск співачки — «Для тебе». Наступного року побачив світ альбом реміксів найкращих пісень Оксани Білозір «Чарівна бойківчанка».
Наприкінці 2000 року з'явився новий компакт-диск «Горобина ніч», складений традиційно як з нових пісень, так і зі старих реміксів. Навесні 2001-го Оксана Білозір розпочинає співпрацю з продюсером Віталієм Климовим та аранжувальником Дмитром Ципердюком (раніше — «Морра», «Ла Манш», зараз — «Dazzle Dreams») і в черговий раз осучаснює свою творчість.
Основу нового репертуару становлять як пісні самого Ципердюка, так і переосмислені старі хіти Ігоря Білозора. Записаний в одній з найбільших московських студій звукозапису SBI Records (колишнього ватрівця Ігоря Бабенка) хіт «Лелеки» на початку 2002-го був виданий на CD-синглі. Паралельно НАК в черговий раз перевидав і (дещо змінені) альбоми «Нові і найкращі пісні …» та «Для тебе»[4].
Дискографія
Творчий доробок: 15 компакт-дисків, 1 DVD, 10 музичних фільмів.
- Ой, там у Львові, на Високім Замку (1988)
- Через зiроньку ясну (1992)
- Горобина ніч (2001)
- Для тебе (2002)
- Нові та найкращі (2002)
- Назад у майбутнє (2003)
- Подивись мені в очі (2007)
- Золоті пісні
Нагороди та відзнаки
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (16 січня 2009) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України[5]
- Народний артист України (22 березня 1994) — за значний особистий внесок у розвиток української культури, високу професійну майстерність[6]
- Лауреатка Всеукраїнської премії «Жінка III тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2008).
Політична кар'єра
Народна депутатка України Верховної Ради 6-го скликання з 23 листопада 2007 по 12 грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 44 в списку. На час виборів: професорка катедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв, членкиня НСНУ. Членкиня фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з листопада 2007); членкиня Комітету у закордонних справах (з грудня 2007), голова підкомітету з питань міжпарламентських зв'язків, двосторонніх та багатосторонніх відносин (з січня 2008).
Народна депутатка України Верховної Ради 5-го скликання з 25 травня 2006 по 8 червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 19 в списку. На час виборів: професорка кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв, членкиня НСНУ. Членкиня фракції Блоку «Наша Україна» (з травня 2006), заступниця голови (з липня 2006); голова підкомітету з питань міжпарламентських зв'язків, двосторонніх та багатосторонніх відносин Комітету у закордонних справах (з липня 2006). Склала депутатські повноваження 8 червня 2007.
Народна депутатка України Верховної Ради України 4-го скликання з 14 травня 2002 по 3 березня 2005 від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 70 в списку. На час виборів: завідувачка кафедри естради факультету музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, безпартійна. Членкиня фракції «Наша Україна» (з травня 2002); членкиня Комітету у закордонних справах (з червня 2002), голова підкомітету з євроатлантичного співробітництва. Склала депутатські повноваження 3 березня 2005[7].
4 лютого — 16 травня 2005 — Міністерка культури і мистецтв України[8][9]. 16 травня — 27 вересня 2005 — Міністерка культури і туризму України[10][11]. У жовтні особиста пресслужба заявила про отруєння Оксани. «Це був замах на моє життя», — переконана ексміністерка[12].
Згодом провела рік у лікарні «Феофанія», три роки мала інвалідність. За фактом випадку порушено кримінальну справу, але згодом закрито на прохання самої Оксани.
Оксана Білозір включена до списку партії «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» під № 80[13]. 13 травня 2016 року Центральна виборча комісія України визнала обраною депутаткою Верховної Ради України Оксану Білозір[14]. 17 травня 2016 року Оксана Білозір приступила до обов'язків депутата Верховної Ради України[15]. Білозір зареєстрована депутаткою після дострокового припинення депутатських повноважень голови фракції «Блок Петра Порошенка» Юрія Луценка, призначеного 12 травня генеральним прокурором України.
Голова Соціально-християнської партії (березень 2004 — березень 2005).
Членкиня президії Ради НС «Наша Україна» (березень — листопад 2005), Ради НС «Наша Україна» (березень 2005 — лютий 2008).
Членкиня Президії партії «Єдиний Центр» (з березня 2008).
Народна посолка України (1999).
Захоплення: нарди, туризм (італійські Альпи), лижний спорт.
Примітки
- ОКСАНА БІЛОЗІР. YouTube. skrypin.ua. 12 квітня 2017. Процитовано 30 травня 2021. Текст « 16+» проігноровано (довідка)
- Буняк І. Білозір Оксана Володимирівна… — С. 134.
- Невістка Оксани Білозір виграла вибори до Верховної Ради; zaxid.net, 24 липня 2019.
- Оксана Білозір. Процитовано 9.5.2015.
- Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 22 березня 1994 року № 105/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури та мистецтва»
- Постанова Верховної Ради України від 3 березня 2005 року № 2438-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Білозір О.В.»
- Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 153/2005 «Про призначення О. Білозір Міністром культури і мистецтв України»
- Указ Президента України від 16 травня 2005 року № 788/2005 «Про звільнення О. Білозір з посади Міністра культури і мистецтв України»
- Указ Президента України від 16 травня 2005 року № 789/2005 «Про призначення О. Білозір Міністром культури і туризму України»
- Указ Президента України від 27 вересня 2005 року № 1374/2005 «Про звільнення О. Білозір з посади Міністра культури і туризму України»
- «І за це мене… отруїли»//Богдан Бондаренко, Експрес, 8-15 січня 2015
- Оксана Білозір проходить в Раду замість Луценка. ukranews.com. Українські новини. 12 травня 2016.
- ЦИК признал избранной депутатом Рады Билозир. ukranews.com. Українські новини. 13 травня 2016.
- Кума Порошенко Билозир в четвертый раз стала депутатом (фото). ukranews.com. Українські новини. 17 травня 2016.
Джерела
- Буняк І. Білозір Оксана Володимирівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 134. — ISBN 966-528-197-6.
- Винничук Ю. Наша Сяня // Zbruč
Посилання
- Оксана Білозір на сайті «Золотий Фонд української естради»
- Офіційний сайт Оксани Білозір
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
- Де вчилася культури теперішня міністр культури?
Білозір Оксана Володимирівна у соціальній мережі «Facebook»