Анестезія

Анестезі́я (грец. αν — не, та грец. αισθησις — відчуття; знеболювання) — повна втрата чутливості в зв'язку з відновлюваною блокадою функції чутливих нервів.

Анестезія
MeSH: E03.155
Практика проведення анестезії студентом-медиком на муляжі.

Також, у неврології один із симптомів захворювання.

Історія

За часів Стародавнього Єгипту намагалися використовувати різні настоянки опіуму, беладони, мандрагори, тощо. Та все ж майже всі хірургічні втручання закінчувались плачевно внаслідок больового шоку.

16 жовтня 1846 молодий американський дантист Вільям Томас Мортон продемонстрував операцію з видалення пухлини у піднижньощелепній ділянці під ефірним знеболенням. Цю дату англомовна медична спільнота вважає датою народження анестезіології.

Проте ще в 1844 році у газеті «Російський інвалід» була опублікована стаття Я. Чистовича «Про ампутацію стегна при посередництві сірчаного етеру».[1] Провідником застосування передопераційної та операційної анестезії був Микола Іванович Пирогов.

У 1859 році був відкритий кокаїн — алкалоїд листя кокаїнового куща. У 1879 році В. Анреп запропонував використовувати кокаїн як анестезійний засіб, а в 1884-му австрієць Коллер застосував кокаїнове знеболювання під час операції на очах. Але, при тривалому прийманні, кокаїн викликав хворобливе звикання. Новий етап в місцевому знеболюванні розпочався з появою новокаїну, що створений на основі кокаїну, але не викликає звикання. З введенням в практику розчинів новокаїну стали розвиватися різні способи місцевого знеболювання: інфільтраційна, провідникова і спинномозкова анестезія.

Також в 1867 році британський медик і анестезіолог Бенджамін Уорд Річардсон створив розпилювач Річардсона, який за допомогою пульверизатора розпилював сірчаний етер на шкіру, після чого вона біліла і заморожувалася. На той час це був один з найбільш досконалих методів місцевої анестезії.[2]

Явище анестезії може виникати при ураженні патологічними процесами будь-якої ланки чутливого нервового шляху — від периферичних сприймальних рецепторів до центрів головного мозку. Якщо провідність не втрачається, а тільки знижується — виникає зниження чутливості, так звана гіпостезія.

Місцева анестезія

У хірургічній практиці з метою знеболювання застосовують тимчасову анестезію (місцеву або загальну, тобто наркоз). Початок методу місцевої анестезії поклав російський вчений В. К. Анреп, який відкрив знеболювальні властивості кокаїну (1879)[джерело?].

З 1885 анестезію почали широко використовувати. У СРСР її всебічно розробив радянський хірург О. В. Вишневський.

Методи місцевої анестезії

Методи місцевої анестезії достатньо різноманітні. Анестезією, залежно від потреби, можна викликати змазуванням або зрошуванням (закапуванням) слизових оболонок: ока(кон'юнктиви), носа, рота, гортані, трахеї, бронхів, стравоходу 1—3 % розчином дикаїну, лідокаїну або іншими знеболювальними засобами. Анестезія шкіри досягається охолодженням її за допомогою ефіру або хлоретилу, рідше холодовими пакетами (вода, лід). Ефективніше місцеве з. — введення за допомогою шприца та голки в тканини місцевого знеболювального (наприклад, 0,25—0,5 % розчину новокаїну).

Також при хірургічних втручаннях застосовують інфільтраційну анестезію, суть якої полягає в просяканні тканин значною кількістю 0,25 % розчину новокаїну («повзучий інфільтрат» за О. В. Вишневським). Для складніших оперативних втручань використовують провідникову анестезію (за Лукашевичем-Оберстом), яка створює знеболювання певної (анатомічної) ділянки (або декількох ділянок) тіла. Виконують цей вид знеболення ін'єкцією анестезійного розчину по ходу нервів, у нервові сплетіння, в кровоносні судини (блокада Бієра англ. Biera[3]), в кістку, в підпавутинний простір спинного мозку (спинномозкова анестезія), в клітковину між листками твердої оболони спинного мозку (епідуральна анестезія).

Див. також

Примітки
  1. Гостищев В.К. (2002). Общая хирургия ((рос.)). Москва: ГЭОТАР-МЕД. с. 69. ISBN 5-9231-0176-9.
  2. Столяренко П. Ю. (2001). ІСТОРІЯ ЗНЕБОЛЮВАННЯ В СТОМАТОЛОГІЇ ((рос.)). Самара. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 26 лютого 2018.
  3. Bier Block (Intravenous Regional Anesthesia)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.