Біосеміотика

Біосеміо́тика (bios — життя + semion — sign, знак)  — наука, що досліджує властивості знаків і знакових систем (знакові процеси) в живих системах.

Наукова концепція

Перші основні концепції біосеміотики (до введення терміну) сформулював в 1940 році у своїх роботах німецький біолог, що жив у Естонії Якоб фон Ікскюль (нім. Jakob von Uexküll). Сам термін «біосеміотика» з'явився значно пізніше, в 1963 році: вперше його ввів у науковий обіг фахівець з нейроанатомії, медичної психології і психіатрії Ротшильд.

Область досліджень

Джаспер Гоффмейєр (англ. Jesper Hoffmeyer), провідна фігура в новій області біосеміотики, і його данські колеги дають наступні визначення:[1]

Біосеміотика — це міждисциплінарна область теоретичних і емпіричних досліджень, що аналізують комунікації і значення, смисли в живих системах. Знакові процеси, в масштабах від молекулярних до екологічних і еволюційних, вивчалися протягом всієї історії біології, однак при цьому описи інформаційно-комунікативних аспектів живих систем дуже часто вважали лише метафоричними, гадаючи, що суть їх можна зрозуміти за допомогою фізичних і хімічних описів. У біосеміотиці, навпаки, інформаційні знакові процеси розглядаються як одвічна, базова система феноменів життя, що вимагає нового розуміння. Між біологією і семіотикою (вивченням смислів і значень динамічних кодів і взаємопов'язаних знакових процесів) виникають і розвиваються все більш глибинні взаємодії. Вже очевидно, що наявність знаків, значень і смислів — специфічна фундаментальна особливість живих систем, включаючи розумні, — починаючи з їх молекулярної організації. Таким чином, біосеміотика може стати основою як для семіотики, так і для біології.
Біосеміотика — досить самостійна і відносно замкнута область міждисциплінарних досліджень, яка лежить на перетині біології і семіотики й займається вивченням властивих організмам знакових систем. Останні характеризуються наявністю у них плану вираження і плану змісту, між якими існує причинно не детермінований зв'язок. В результаті знаковим системам властиві явища синонімії і омонімії. Біосеміотика досліджує знакові системи різних рівнів — молекулярно-біологічного (генетичний код), внутрішньоклітинного (сигнальні пептиди), міжклітинної (медіатори, імунні взаємодії), внутрішньоорганізменного (гормони, умовно-рефлекторні реакції) і міжорганізменного (телергони, феромони, аттрактанти). <...> Біосеміотика покриває всю проблематику, пов'язану з проблемою існування мови і мислення у тварин.

Примітки

  1. А. Е. Седов. Биосемиотика. Архів оригіналу за 14 травня 2008. Процитовано 26 серпня 2012.

Бібліографія

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.