Біосферні резервати України
Біосферні резервати — міжнародна категорія природоохоронних територій, що оголошується рішеннями ЮНЕСКО. У світі до цієї категорії відносять територіально значні репрезентативні ділянки наземних і прибережних геосистем, які охороняються юридично, зокрема репрезентативні природні геосистеми; унікальні природні угруповання чи ландшафти; зразки атрактивних окультурених ландшафтів, які сформувалися в результаті збереження традиційних форм природокористування, зразки змінених або деградованих геосистем, які можна відновити та оптимізувати. Завдання менеджменту біосферних резерватів: збереження унікальних та репрезентативних для біогеографічних районів Землі природних геосистем; створення (поряд з іншими заповідними об'єктами) відповідних екологічних умов для збереження та охорони генофонду рослинного й тваринного світу і розвитку геосистем у природному середовищі; порівняльне дослідження природних та окультурених ландшафтів, а також порушених, з метою встановлення їхньої реакції на різні форми антропогенного впливу; обґрунтування методів екологічного природокористування та оптимізації життєвого середовища; прогнозування динаміки природних та окультурених геосистем з урахуванням тенденцій впливу техносфери на біосферу; підтримання екологічного балансу в районі біосферних заповідників, координація екологічних досліджень; сприяння міжнародному співробітництву в галузі охорони довкілля та здійснення контролю за природними і техногенними процесам біосфері. В Україні зазначеній категорії відповідають біосферні заповідники[1].
Неузгодження міжнародної і національної категорій
В Українському законодавстві існує частковий відповідник цієї міжнародної категорії — біосферний заповідник.
Категорія «біосферний заповідник» вперше була введена до списку категорій природно-заповідного фонду в 1992 році, з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Автори закону відзначали, що в світі біосферними заповідниками оголошують території особливо цікавих на міжнародному рівні національних парків або інших природоохоронних територій, тим самим надаючи їм додаткового статусу.
Закон виділив «біосферні заповідники» як окрему категорію природно-заповідного фонду, тобто в Україні вони створюється Указом Президента, а не рішенням ЮНЕСКО.
У 1981 році АН УРСР розглянула питання «Про наукові принципи створення біосферних заповідників в Українській РСР», в рішенні якого було зазначено, що біосферні заповідники можна створювати тільки на базі природних заповідників[2].
На момент прийняття Закону в Україні вже були перші біосферні резервати, оголошені з існуючих природних заповідників. Коли в 1984 році Чорноморський заповідник і Асканія-Нова отримали сертифікати ЮНЕСКО (хоча вони не відповідали критеріям біосферних резерватів)[3], національних парків ще фактично не було. Наступні два сертифікати також були видані територіям, які початково мали статус заповідників. Тож, як і більшість радянських біосферних заповідників, вони утворені саме шляхом реорганізації природних заповідників. Імовірно, саме тому назва категорії склалась історично як «біосферний заповідник»[4]. Нині в Україні створено ще 4 біосферні резервати, вже на базі національних парків. Таким чином у в країні існує 4 біосферні заповідники але 8 біосферних резерватів.
Перелік біосферних резерватів
| No. | Назва | Рік створення | Площа (га) | Область | Підпорядкування | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Асканія-Нова | 1983 | 33,307 | Херсонська область | Національна Академія Наук України | |
| 2 | Чорноморський біосферний заповідник | 1983 (1927) | 109254,8 | Херсонська область, Миколаївська область | Національна Академія Наук України | |
| 3 | Карпатський біосферний заповідник | 1992 | 57,880 | Закарпатська область | Міністерство екології та природних ресурсів України | |
| 4 | Дунайський біосферний заповідник | 1998 | 50,252 | Одеська область, Румунія | Національна Академія Наук України | транскордонний |
| 5 | Східні Карпати | 1998 | 58,587 | Закарпатська область, Львівська область, Польща, Словаччина | міжнародна адміністрація | транскордонний |
| 6 | Західне Полісся[5] | 2002 | 48,977 | Волинська область | В Україні — Шацький національний природний парк | |
| 7 | Деснянський біосферний резерват | 2009 | 58,293 | Сумська область | ||
| 8 | Розточчя | 2011 | Львівська область |
Примітки
- Categories, objectives and criteria for protected areas. — Morges: IUCN, 1978
- Ситник К. М., Ющенко О. К. Основні етапи розвитку заповідної справи / Природоохоронні території Української РСР, під ред Д. І. Проценка. — К.:Урожай, 1983, 176 с.
- Соколов В. Е., Пузанченко Ю. Г.,Гунин П. Д., Зыков К. Д. Биосферные заповедники: цели и проблемы \\ Природа. 1988. — № 1, С.34-46).
- Андрієнко Т. Л., Онищенко В. А., Клестов М. Л., Прядко О. І., Арап Р. Я., Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. — К.:Фітосоціоцентр, 2001. — 60 с.
- Information on Shatsky Reserve