Жан-Батіст Біо

Жан-Баті́ст Біо́ (фр. Jean-Baptiste Biot; 21 квітня 1774 — 3 лютого 1862) — французький фізик, геодезист і астроном.

Жан-Батіст Біо
фр. Jean-Baptiste Biot
Народився	21 квітня 1774(1774-04-21)[1][2][…] Париж, Королівство Франція[3]
Помер	3 лютого 1862(1862-02-03)[1][2][…] (87 років) Париж, Франція[3]
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція[4]
Діяльність	математик, фізик, астроном, інженер-будівельник, інженер, професор, астролог
Alma mater	Політехнічна школа
Галузь	фізика, астрономія, математика
Заклад	Колеж де Франс[5]
Посада	seat 12 of the Académie françaised
Науковий керівник	Гаспар Монж
Аспіранти, докторанти	Шарль Ежен Делоне і Alfred Des Cloizeauxd
Членство	Лондонське королівське товариство, Паризьке філоматичне товариствоd, Французька академія, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Баварська академія наук, Академія надписів та красного письменства і Туринська академія наук[3]
Відомий завдяки:	Число Біо, Закон Біо-Савара-Лапласа
Діти	Едуар Біоd
Нагороди	медаль Румфорда (1840) Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства
Автограф
Жан-Батіст Біо у Вікісховищі

Член Паризької АН (з 1803). З 1800 року — професор Колеж де Франс, з 1809 року — професор Паризького університету. Основні його наукові праці присвячені дослідженню поляризації світла, магнітного поля електричного струму і акустиці. В 1815 році відкрив явище обертання площини поляризації в рідинах і розчинах. У 1820 році разом із Ф. Саваром дослідами встановив залежність напруженості магнітного поля від величини струму у прямолінійному провіднику, відомий як закон Біо-Савара.

На честь Біо названий мінерал біотит, число Біо та місячний кратер Біо.

Перші роботи Біо були присвячені дослідженню властивостей газів (вимірюванню їхньої густини й показників заломлення). В 1804 році Біо разом з Гей-Люссаком здійнявся на повітряній кулі у верхні шари атмосфери, щоб визначити склад повітря на різних висотах і виміряти магнітне поле Землі. У 1808 та 1809 роках він визначив довжину секундного маятника у Бордо та Дюнкірхені. У 1809 році Біо був призначений професором астрономії.

В 1811 році Біо відкрив поляризацію при заломленні (незалежно від Е. Малюса), в 1815 році — кругову поляризацію (незалежно від Д. Араго й Д. Брюстера), у тому ж році встановив закон обертання площини поляризації (закон Біо) і відкрив існування право- і лівообертальних речовин. Виявив оптичну активність у деяких органічних сполук, зокрема в розчину цукру. Показав, що кут повороту площини поляризації пропорційний концентрації розчину, заклавши тим самим основу недеструктивного методу визначення концентрації цукру — цукрометрії. За цю роботу Біо був нагороджений в 1840 році медаллю Румфорда. В 1820 році разом з Ф. Саваром відкрив закон, що визначає напруженість магнітного поля провідника зі струмом (закон Біо — Савара).