Біо-тек

Біо-тек, або Архітектурно-будівельна біоніка — назва сучасної «нео-органічної» архітектури, де виразність конструкцій досягається запозиченням природних форм. Нерідко її протиставляють хай-теку.

Лондонський «Огірок» (арх. Норман Фостер) називають маніфестом біо-теку.

Елементи біоніки властиві будівлям німецького експресіонізму 1920-х рр. і структурного експресіонізму 1960-х. Ще експресіоністи встановили, що пряме копіювання природних форм не приносить позитивних результатів, оскільки в архітектурній споруді з'являються нефункціональні зони. Концепція біоурбаністики припускає не лише опосередковане, але й пряме використання форм живої природи в архітектурі (у вигляді елементів природного ландшафту, живих рослин).

Цей архітектурний стиль перебуває в процесі активного становлення, внаслідок чого його теоретична і дослідницька компонента переважає над містобудівною практикою. Головне протиріччя архітектурної біоніки: консервативне прямокутне планування і конструктивна схема будівель протистоять біоморфним криволінійним формам, оболонкам, самоподібним фрактальним формам. Гідне естетичне і економічно виправдане рішення цього протиріччя — одне з основних завдань біо-теку.