Бірман Серафима Германівна

Серафима Бірман народилася 29 липня (10 серпня) 1890 року в православній родині штабскапітана 51-го резервного піхотного батальйону, Германа Михайловича Бірмана та його жінки, Олени Іванівни.

Мати Серафими була молдованкою та майже не розмовляла російською мовою. Батько походив з різночинців та рано став сиротою, а за службу в армії був удостоєний особистого дворянства.

Після закінчення гімназії (була нагороджена золотою медаллю), вона прожила рік в селі Чернолеука, де її сестра працювала лікарем. Вона, побувавши на виставі «Лікар Стокманн» Костянтина Станіславського, порадила Серафимі вступити до МХТу.

Казимір Костянтин Федорович, який володів маєтком в селі Чернолеука, погодився оплатити перший рік навчання в театральній школі. В липні 1908 року Серафима переїхала до Москви, де одночасно навчалась на історико-філологічному факультеті Московських вищих жіночих курсах та в Драматичній школі Олександра Адашева. Вчилася разом з Євгеном Вахтанговим.

В 1911 році завершила навчання в театральній школі та була прийнята в трупу МХТ. В 1913 році перейшла в 1-у студію МХТ. З 1924 по 1936 рік Серафима є актрисою МХАТу.

В 1936—1938 рр. вона працювала в театрі імені Моссовєта, де поставила виставу «Васса Желєзнова», в якій виконала головну роль. Після арешту Всеволода Меєргольда Серафима продовжила роботу над його постановкою опери «Семен Котко» Прокоф'єва, прем'єра якої відбулася 1940 року в театрі імені Станіславського. В 1938 році вона стає одною із засновників театру «Ленком», де працювала до 1958 року.

З 1958 року знову працює в театрі імені Моссовєта.

Серафима Бірман почала зніматися в кіно з 1918 року, граючи епізодичні ролі в роботах Олександра Волкова. Після цього вона знову почала з'являтися на екранах в середині 1920-их, граючи в популярних комедійних фільмах «Закрійник із Торжка» та «Дівчина з коробкою».

В 1944 році Бірман зіграла одну із головних ролей у фільмі Ейзенштейна «Іван Грозний», за що була удостоєна Сталінської премії І ступеня та звання народної артистки РРФСР.

Після смерті свого чоловіка, Олександра Таланова, у Серафими почалися проблеми з психічним здоров'ям. Згодом, вона покинула театр, а після смерті покоївки залишилась одна. Зрештою, небога відвезла Серафиму Бірман до Ленінграду та відправила її у божевільню.

Серафима Германівна померла 11 травня 1976 року. Похована разом з чоловіком на Новодівичому цвинтарі.[3]

• Сталінська премія І ступеня (1946)
• Заслужена артистка Узбецької РСР (1943)
• Народна артистка РРФСР (1946)
• Орден Трудового Червоного Прапора (1947, 1948)
• Орден Братерства і єдності (1946)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946)
• Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» (1947)
• Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)