Бітов Андрій Георгійович

Андрій Георгійович Бітов (рос. Битов Андрей Георгиевич; *27 травня 1937(19370527), Ленінград, РРФСР — 3 грудня 2018, Москва, Росія[3]) — російський письменник нон-комформіст. Один із засновників російського постмодернізму в літературі.

Бітов Андрій Георгійович
Битов Андрей Георгиевич
Народився 27 травня 1937(1937-05-27)
Ленінград
Помер 3 грудня 2018(2018-12-03) (81 рік)
Москва
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Шуваловський цвинтарd
Країна  СРСР
 Росія
Національність черкес
Діяльність письменник
Alma mater Вищі курси сценаристів і режисерівd і Санкт-Петербурзький державний гірничий університет (1962)[1]
Знання мов російська[2]
Заклад Літературний інститут імені Горького
Членство Russian PEN Centerd
Роки активності з 1971
Напрямок постмодернізм
Брати, сестри Oleg Bitovd
У шлюбі з Inga Petkevichd
Нагороди

Пушкінська преміяd

Премія Андрія Бєлогоd

Prix du Meilleur Livre Étrangerd

Palmyra Northd

prix Bounined (2005)

IMDb ID 0084487
Сайт andrey-bitov.ru

Біографія

Народився в Ленінграді, на Петроградській стороні. Батько — архітектор, мати — юрист. Брат Олег — відомий радянський журналіст-міжнародник. За власним визнанням, за національністю черкес в п'ятому поколінні. Писати почав 1956 року.

У 1954 році закінчив середню школу № 213 (тоді вона розташовувалася на набережній Фонтанки) — першу в Ленінграді школу з викладанням ряду предметів англійською мовою. У 1957 році вступив у Ленінградський гірничий інститут, де брав участь у роботі літоб'єднання під керівництвом Гліба Семенова. У 1957—1958 служив у будбаті на Півночі. У 1958 р. відновився в інституті, закінчив геологорозвідувальний факультет у 1962 році. Писав вірші, наслідуючи Віктору Голявкину почав писати короткі абсурдистські розповіді, вперше опубліковані в 1990-х рр. Часто в інтерв'ю називав себе непрофесійним письменником.

З 1960 по 1978 вийшло друком близько десяти книг прози. З 1965 року член Союзу письменників. У 1978 році в США опублікований роман «Пушкінський дім». У 1979 році він — один із творців нецензурованого альманаху «Метрополь». Його перестали друкувати до 1986 р.

Перебудова відкрила нові можливості. Закордон, лекції, симпозіуми, громадська, в тому числі правозахисна діяльність. У 1988 році брав участь у створенні російського Пен-клубу, з 1991 року — його президент. У 1991 році був одним із творців неформального об'єднання «БаГаЖъ» (Бітов, Ахмадуліна, Габріадзе, Алешковський, Жванецький).

Громадянська позиція

В березні 2014 року підписав листа «Ми з Вами!» КіноСоюзу на підтримку України[4].

Смерть

Андрій Бітов помер 3 грудня 2018 року у реанімації московської клінічної лікарні імені Баумана. Причиною смерті стали проблеми з серцем[5].

Бібліографія
  • 1960 — три оповідання в альманасі «Молодий Ленінград»
  • 1963 — «Велика куля»
  • 1965 — «Таке довге дитинство»
  • 1967 — «Дачна місцевість»
  • 1967—1969 — «Уроки Вірменії»
  • 1968 — «Аптекарський острів», «Подорож до друга дитинства»
  • 1972 — «Спосіб життя»
  • 1976 — «Сім подорожей», «Дні людини»
  • 1978 — «Пушкінський дім»
  • 1980 — «Недільний день»
  • 1985 — «Грузинський альбом»
  • 1986 — «Статті з роману», «Книга подорожей»
  • 1988 — «Людина в пейзажі», «Остання повість»
  • 1989 — «Повісті та оповідання», «Пушкінський дім»
  • 1990 — «Відлітаючий Монахов»
  • 1991 — «Ми прокинулися в незнайомій країні», «Життя у вітряну погоду», С/С в трьох томах
  • 1993 — «Очікування мавп», «Віднімання зайця»
  • 1995 — «Оприлюднені»
  • 1996 — «Перша книга автора», «Імперія в чотирьох вимірах»
  • 1997 — «Новий Гулівер», «Після дощу», «Записки новачка»
  • 1998 — «Обґрунтована ревність», «Неминучість ненаписаного», «Дерево»
  • 1999 — «Похорон Доктора»
  • 2008 — «Викладач симетрії»

Кіносценарії
  • 1977 — «У четвер і більше ніколи»

Нагороди
  • 1984 — Орден «Знак Пошани»
  • 1989 — Пушкінська премія фонду А. Тепфера (Німеччина)
  • 1990 — Премія за найкращу іноземну книгу року (Франція), за роман «Пушкінський дім» і премія Андрія Білого (Санкт-Петербург)
  • 1992 — Державна премія Російської Федерації за роман «Відлітаючий Монахов»
  • 1993 — Орден «За заслуги в мистецтві і літературі» (Франція)
  • 1997 — Державна премія Російської Федерації і премія «Північна Пальміра» за роман «Оприлюднені»
  • 1999 — Царскосельска мистецька премія
  • Медаль Мовсеса Хоренаці (Вірменія)
  • Лауреат премій журналів «Дружба народів», «Новий світ», «Іноземна література», «Зірка», «Вогник» та ін.
  • З 1997 року — Почесний докторЄреванського державного університету і Почесний громадянин Єревана.
  • Почесний член Російської академії мистецтв

Примітки
  1. Роднянская И. Б. Битов // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 9.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Умер Андрей Битов [Помер Андрій Бітов]. Meduza (рос.). 3 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
  4. Мы с вами!. kinosoyuz.com. 8 березня 2014.
  5. Помер російський письменник Андрій Бітов

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.