Валдштейнський палац

Портрет Альбрехта Валленштейна(чеською - Вальдштейна )верхи.

Походив з дрібної шляхти, отримав університетську освіту в Болоньї і Павії (Італія). Зробив блискучу військову кар'єру, став генералісімусом. Розбагатів завдяки вигідному шлюбу, видаткам від імператора, воєнним грабежам, широким конфіскаціям майна чеських аристократів і загарбанню їх собі. Пихатий парвеню, Вальдштейн плекав надії відокремлення від Австрійської імперії і панування в Богемії(тодішній Чехії). Аби додати собі значущості і розпочав будівництво в Празі величезного палацу небачених форм, розкошів і вигадливості. За намірами вельможі, його палац і сад мали перебільшити розміри і велич королівського палацу і саду в Празі.

План забудови садиби Вальдштейна. Червоні - палацові і службові приміщення

Перебування в Італії, що пережила перший будівельний бум в добу відродження, а потім новий - в добу ранішнього бароко, сформувало смаки замовника. Він забажав мати розкішну оселю на зразок італійських палаців і обов'язково грандіозних розмірів. Авантюриста Вальдштейна не зупиняли значні матеріальні витрати, повільні темпи робіт і відсутність добрих майстрів в самій Празі.

Втіленню широких намірів Вальдштейна сприяли вдалі обставини. Під час воєнних дій частково постраждали оселі під Празьким Градом ( фортецею, замком з собором). Вальдштейн швидко купує 26 оселі з садами і руйнує їх. Для будівництва власної резиденції купує власний цегельний завод. Ділянка вийшла велика, але несиметрична.

На працю в Прагу запрошує цілу бригаду італійських архітекторів, що роблять обміри і створюють проект розкішної оселі. Над проектом і його втіленням працювали —

• архітектори Андреа Спецца (1580-1628)
• Джованні П'єроні (1586-1654)
• садівник Ніколо Себрегонді (1585-1652)
• художник Баччо Б'янко
• скульптор Адріан де Вріс (1545-1626)

Бажання прискорити темп робіт спонукало власника набрати інтернаціональну команду - італійців, фламандців тощо. Різні за віком, школою і мистецькими настановами, вони дещо напомацки реалізували забаганку могутнього вельможі, багатства якого дозволяли утримувати навіть свою невелику армію.

У 1624-1630 рр. на видовженій ділянці розпланували декілька палацових споруд, сад бароко, басейн, манеж, службові приміщення. Італійським архітекторам і на батьківщині доводилося працювати з несиметричними ділянками. Тому вони з честю вийшли з ускладнень і перетворили невигідний шмат землі на розкішну резиденцію, вдало опрацювавши її недоліки і підсиливши переваги. Вальдштейна не турбувала суміш стилів перехідної епохи. Адже вийшов розкішний ансамбль з елементами пізнього ренесансу, маньєризму ( скульптура де Вріса ) і ранішнього бароко. Парадні зали палацу прикрасили фрески, ліплення, плафони, килимові шпалери. Палац мав власну каплицю Св. Вацлава, що дорівнювала висоті самого палацу.

Пихатий вельможа насолоджувався резиденцією неповні чотири роки. Розпочав таємні переговори зі шведами на предмет переходу на їх бік в обмін на корону короля самостійної Богемії. Планам авантюриста перешкодили шпигуни австрійського імператора і Валдштейна вбили у 1634 р.

У 1648 р. під час захоплення Праги військами шведів Валдштейнський палац пограбували і вивезли у Швецію скульптури Адріана де Вріса. В обмін на лояльність палац повернули нащадкам Валдштейна. В 18 ст. тут працював припалацовий театр, де ставили опери і грали музику тогочасних композиторів, серед них твори Йозефа Мислівечека. Один з графів Валдштейнів був меценатом молодого композитора.

В 20 ст. палац і сад бароко реставровані, доступні для відвідин. На порожні постаменти в саду встановлені копії скульптур де Вріса, оригінали яких вивезені в Швецію. Палац належить уряду республіки Чехія. Манеж після реконструкції перетворено на виставковий зал. Сад і палацові приміщення використовують для концертів.