Вальтер Вефер (генерал)

15 березня 1905 року вступив в 10-й гренадерський полк. З 1 жовтня 1912 року — ад'ютант батальйону. Учасник Першої світової війни на Західному фронті, з 20 грудня 1914 року — ад'ютант 21-ї піхотної бригади. З червня 1916 року — на штабних посадах, зарекомендував себе талановитим тактиком і організатором. З жовтня 1917 року — ад'ютант генерала Еріха Людендорфа.

Після демобілізації німецької армії прийнятий на службу в 100-тисячний рейхсвер; користувався повагою головнокомандувача генерала Ганса фон Зекта; служив на різних штабних посадах. З 1 жовтня 1924 року — командир роти 4-го піхотного полку, з 1 лютого 1927 року — референт Імперського військового міністерства, з 19 жовтня 1929 року — командир батальйону 12-го піхотного полку. 1 жовтня 1931 року знову переведений в Імперське військове міністерство, з 1 березня 1932 року — начальник відділу військово-навчальних закладів. Вважався одним з найталановитіших і перспективних офіцерів Генштабу.

Похорон генерал-лейтенанта Вефера (Берлін, 6 червня 1936).

При створенні люфтваффе 1 вересня 1933 року був переведений з сухопутної армії в Імперське міністерство авіації, де 1 вересня 1933 року зайняв пост начальника Командного управління — прообразу Генштабу люфтваффе (перетворений в Генштаб вже після смерті Вефера 1 серпня 1936 року). У короткі терміни Вефер розробив концепцію розвитку військової авіації. Наполіг на створенні важкої бомбардувальної авіації дальнього радіусу дії. Завдяки наполегливості Вефера в 1936 почалися випробування машин «Юнкерс-89» і «Дорньє-19». Умів знаходити спільну мову зі співробітниками, стояв осторонь від інтриг, що панували в керівництві люфтваффе. Як переконаний нацист стверджував, що майбутні люфтваффе або будуть нацистськими, або не будуть існувати взагалі. Фактично саме Вефер був творцем люфтваффе як виду збройних сил. 3 червня 1936 року, після виступу перед курсантами Дрезденського військово-повітряного училища, Вефер мав летіти до Берліна. Разом з пілотом він злетів з аеродрому на Не.70, але той не впорався з керуванням і, врізавшись в землю, літак вибухнув.

Після смерті Вефера його дітище — 4-моторний бомбардувальник дальнього радіусу дії — не був запущений у виробництво, в результаті чого уральський промисловий район СРСР опинився поза зоною дії люфтваффе.

На похороні Вефера Герман Герінг сказав: «Він був натхненним прикладом для всіх нас — цілеспрямована, скромна, велика людина і блискучий офіцер. Немає слів, щоб описати його внесок в загальну справу. У тому, що люфтваффе існують сьогодні — заслуга його невтомної роботи.»

• Фанен-юнкер (15 березня 1905)
• Фанен-юнкер-унтерофіцер (18 серпня 1905)
• Фенріх (18 листопада 1905)
• Лейтенант (18 серпня 1906)
• Оберлейтенант (19 лютого 1914)
• Гауптман (18 червня 1915)
• Майор (1 лютого 1926)
• Оберстлейтенант (1 квітня 1930)
• Оберст (1 лютого 1933)
• Генерал-майор (1 жовтня 1934)
• Генерал-лейтенант (1 квітня 1936)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами
• Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу
• Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) 2-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го і 1-го класу
• Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 2-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Галліполійська зірка (Османська імперія)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами (11 листопада 1935)

Терезіанська вежа (раніше — вежа генерала Вефера).

Ім'я Вефера носять вулиці у численних німецьких містах, а також казарми в Ганновері і Райні. Раніше його ім'я носили казарми в Потсдамі і Мюнхені, а також вежа в Гайльбронні (сьогодні — Терезіанська вежа).

• Арнольд Вефер — батько.
• Георг Карл Вефер — дядько.
• Вальтер Вефер — син.

• Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn, Berlin, S. 119
• Jörg Nimmergut: Deutsche Orden und Ehrenzeichen bis 1945. Band 4. Württemberg II – Deutsches Reich. Zentralstelle für wissenschaftliche Ordenskunde, München 2001, ISBN 3-00-001396-2, S. 2441