Ванна

Ванни на ніжках вважалися предметом розкоші наприкінці XIX століття, первісно їх робили з чавуну, покритого шаром порцеляни. Завдяки сучасним технологіям ціни на такі ванни стали істотно меншими, оскільки їх роблять і зі скловолокна, акрилу та інших сучасних матеріалів.

Існують 4 основні стилі ванн на ніжках:

• Класична із закругленим кінцем.
• Ванна-туфля — один кінець припіднятий для зручнішого лежання.
• Ванна-підвійна туфля — обидва кінці припідняті і плавно спускаються до середини.
• Ванна з двома закругленими кінцями — на відміну від класичної, обидва кінці закруглені.

М'які ванни виготовляють з м'якого пластику чи пінних матеріалів зі захисним протиковзальним покриттям[12]. Уперше з'явившись у 1970-х[13], ближче до 1990-х вони пропонуються основними виробниками ванн[12]. Рекомендують їх для дітей і осіб похилого віку, оскільки вони запобігають травмам у разі падінь[14].

Сидячі ванни призначені переважно для невеликих за площею ванних кімнат, оскільки займають менше місця, ніж лежачі. Дно в них розташоване на різних рівнях, уможливлюючи використовувати верхній рівень як сидіння. Часто сидячі ванни споряджають дверцятами для полегшення доступу.

Ванна з дверцятами.

Для полегшення користування ваннами літніми людьми, інвалідами чи вагітними жінками вони можуть обладнуватися поручнями чи спеціальними підіймачами[15]. Існують і спеціалізовані ванни, розроблені для осіб з обмеженими можливостями, наприклад, споряджені дверцятами чи «вхідні» (англ. walk-in bathtubs), або з вбудованими лавами[16][15][17]. Ванни з дверцятами, розташованими на рівні дна, близько від підлоги, і уможливлюють доступ без перебирання через їхні краї[15] . Дверцята відкриваються досередини, що забезпечує їхню герметичність. Більшість ванн такого типу додатково споряджається сидіннями. Існують також варіанти з піднімними[18] або розсувними дверцятами[16].

Практично всі сучасні дитячі ванни виготовляють з пластичних мас (поліетилен, поліпропілен, АБС-пластики та ін.)