Васильєв Євген Олексійович

Народився у Петербурзі в родині оберофіцера.

Навчався у Петербурзькому гірничому училищі, учень Дж. Кваренгі та А. І. Порто.

У 1796 р. призначений губернським реєстратором в Санкт-Петербурзький магістрат.

З квітня 1800 року служив у Комісії з постачання резиденції припасами, отримав чин колезького реєстратора.

Потрапивши у немилість імператора Павла I, за його указом від 23 січня 1801 р. призначений губернським секретарем у Богодухівський повітовий суд (Богодухів Харківської губернії). Однак це призначення не було виконано в зв'язку з вбивством Павла I.

У квітні 1802 р. отримав чин титулярного радника і був зарахований до Кабінету Його Імператорської Величності.

У листопаді 1803 р. був призначений ад'юнктом цивільної архітектури в Харківський університет, був його архітектором та згодом — екстраординарним професором (з 1817)[1].

У січні 1812 р. отримав чин надвірного радника. Протягом ряду років одночасно з роботою в Харкові спостерігав за будівлями навчальних будівель в Воронежі, Курську, Суджі та Херсонській губернії.

У 1820—1827 рр. — архітектор будівельного комітету Харкова.[2]

У вересні 1832 р. через хворобу не зміг бути присутнім підчас огляду імператором Миколою I університетських будівель. Імператор побачив тріщину в стіні залу бібліотеки університету і зажадав звільнити Васильєва. Тріщина сталися не через помилки в проектуванні або будівництві, а внаслідок просідання грунту через складування в 1827 році великої кількості заготовлених правлінням університету дров біля стін бібліотеки. У заглибленні почала накопичуватися вода, яка проникала у фундамент будівлі. Васильєв вказував правлінню університету на необхідність усунути заглиблення, однак цього не було зроблено. Крім того, негативний вплив на фундамент і стіну бібліотеки спричинила прибудова, яку спроектував у 1831 р. А. А. Тон.

Васильєв був відправлений у відставку з 10 жовтня 1832 р

Помер у Харкові у 1833 р..

Після смерті Васильєва його вдова Любов Андріївна добилася перегляду справи про його відставку. У січні 1834 р. їй була призначена пенсія в розмірі річної платні чоловіка, і додатково по 300 рублів на рік їй і синові, починаючи з дня відставки Васильєва.

Онука архітектора Ольга Сократівна Васильєва, дружина письменника Чернишевського М.Г. [3]

• Реконструкція будинку губернатора під будівлю університету, вул. Університетська, 16, (1805 р.).
• Навчальний корпус університету зі Свято-Антонієвською домовою церквою, вул. Університетська, 25, (1823—1831 рр.).
• Слобідсько-українська гімназія на розі пр. Московського і вул. Короленка (за участю І. Л. Ватлета, 1814—1815 рр., не збереглася).
• Будівля Дворянського зібрання на Миколаївській площі (нині пл. Конституції, в співавторстві з В. Лобачевським, 1814—1815 рр., не збереглася).
• Повітове училище на Бурсацькому узвозі (1825 р., пізніше реконструйовано Б. С. Покровським та К. Толкуновим).
• Надбудова та реконструкція гостинного двору на вул. Університетській (початок XIX ст., не збереглася).
• Архієрейський дім на території Покровського монастиря (1820—1826 рр.).
• Трапезна між Покровським собором і дзвіницею на території Покровського монастиря (1820—1826 рр.).
• Свято-Дмитрівська церква на вул. Катеринославській (нині Полтавський шлях, 44, 1808 р., перебудована М. І. Ловцовим у У 1885—1896 рр., збереглася частково)[4].
• Свято-Миколаєвськая церква (нині вул. Цементна, 8, 1820 р.).
• Дзвіниця Успенського собору з храмом Олександра Невського в нижньому ярусі на вул. Університетській, 1821—1833 р, закінчена А. А. Тоном у 1848 р).[5]
• Садибний будинок на вул. Благовіщенській, (1820-і рр., у співавторстві з А.А Тоном та П. А. Ярославським).
• Власний дім на розі вул. Гоголя, 2 (1818 р, перебудований А.А Тоном в 1840-х рр.).
• Садибний будинок, пр. Московський , 9 (початок XIX ст.)
• Садибний будинок, вул. Катеринославська, нині Полтавський шлях, 5 (1830-і рр.).

• 
  Дім губернатора (Губернаторський палац) / Університет
• 
  Університетська Антоніївська церква з новим корпусом
• 
  Архієрейський дім. Харків

• Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник
• Т. Ф. Давидич — Стили в архитектуре Харькова — Харьков, 2013
• Архитекторы Харькова
• Шкодовский Ю.М., Лаврентьев И.Н., Лейбфрейд И.Н., Полякова Ю.Ю.; Худож.-оформитель Юхтман А.С. Харьков вчера, сегодня, завтра. — Харьков : Фолио, 2002. — С. 24, 29, 101, 102, 112, 115, 145, 147, 149. — 5000 прим. — ISBN 966-03-1743-3.
• Парамонов А. Евгений Алексеевич Васильев.
• Парамонов А. № 2 усадьба архитектора Евгения Васильева
• Лейбфрейд А. Архитектор университета. - «Событие», 7 – 13 ноября 2002 г.
• Можейко І.  Від Гоголя до Чернишевського [Текст] / Інна Можейко // Слобід. край. - 2020. - 6 серп. - С. 9 : фот.