Вулиця Полтавський Шлях

Оскільки вулиця виникла в останній чверті XVII століття як дорога на Полтаву, то довгий час носила назву Полтавської. З XVIII ст. додалась ще дорога на Новоросію, і, ще пізніше, на Катеринослав. Відповідно, вулицю називали водночас Полтавською і Новоросійською, а врешті решт за нею надовго закріпилась назва Катеринославської (рос. дореф. Екатеринославская).

В березні 1919 р. вулиці присвоєне ім'я Якова Свердлова. Вже після здобуття Україною незалежності, у 1996 р. вулиці фактично була повернена первісна назва — Полтавський Шлях.

На вулиці Полтавський Шлях розташовано більше 20 будинків-пам'яток архітектури Харкова.

Буд. № 1

Буд. № 13

Буд. № 46

Буд. № 53/55

• Будинок № 1 — прибутковий будинок гірничого інженера П. І. Іванова і кінотеатр «Міньйон». Арх. Ф. А. Томсон, близько 1875 р.
• Будинок № 3 — будинок колишньої садиби Кузіних. Арх. імов. Є. О. Васильєв, А. А. Тон, 1826 р. Житловий будинок.
• Будинки № 7, 9, 11 — житлові будинки XIX — початку XX ст. Архітектори невідомі.
• Будинок № 13 — садибний будинок. Арх. А. А. Тон, 1832 р. У цьому будинку в 1919 р. розміщався Харківський штаб Частин особливого призначення, які призначалися для боротьби з антибільшовицькими виступами населення.
• Будинок № 17 — відомо, що у 1869 р. тут розташовувалася Харківська міська дума.
• Будинок № 19 — житловий будинок. Арх. І. П. Гінш, 1889 р.
• Будинки № 21, 23/25 — музичне училище в ансамблі 4-х будинків. Арх. невідомий, с. XIX ст. Побудовано затак званими «зразковими проектами». Нині установа і житлові будинки.
• Будинок № 22 — житловий будинок. Арх. В. А. Естрович, 1914 р.
• Будинок № 22-а — прибутковий будинок. Арх. Б. М. Корнєєнко, 1910 р.
• Будинок № 26 — прибутковий будинок. Арх. І. І. Загоскін, 1911 р.
• Будинок № 29 — житловий будинок. Арх. невідомий, 1893 р.
• Будинок № 31 — житловий будинок. Арх. Б. І. Гершкович, 1916 р. Колишній прибутковий будинок «Динамо».
• Будинок № 35 — житловий будинок. Арх. З. Ю. Харманський, 1901 р. будинок не використовується і руйнується. Належав Російсько-американській гумовій мануфактурі «Трикутник».
• Будинок № 46 — житловий будинок. Арх. С. П. Тимошенко, 1912 р. Установа.
• Будинок № 47/49 — житловий будинок і приватна клініка. Арх. В. А. Естрович, 1914 р.
• Будинок № 50 — будівля найстаршої на території України Залопанської пожежної частини. Арх. А. М. Алфьоров, 1857 р. Реконструкція арх. Б. М. Корнєєнка у 1906 — 08 рр. Пожежна частина № 3.
• Будинок № 51 — житловий будинок. Арх. С. П. Тимошенко, 1913 р.
• Будинок № 52 — мебльовані кімнати. Арх. Г. Я. Стрижевський, 1883 р. Реконструкція М. І. Дашкевича.
• Будинок № 53/55 — житловий будинок. Арх. З. Ю. Харманський, 1912 р.
• Будинок № 57 — торговий дім. Арх. Ю. С. Цауне, 1906 р.
• Будинок № 67 — житловий будинок. Арх. О. В. Гамаженко, Є. Н. Сердюк, 1912 р.
• Будинок № 124 — Свято-Озерянська Церква. Арх. В. Х. Нємкін, 1901 р.

Буд. № 11

Буд. № 50. Пожежна частина

• № 11 — Громадська приймальня Харківського міського голови у Новобаварському районі;[2]

Управління житловно-коммунального господарства та ін. комунальні установи й служби.

• № 13/15 — Новобаварський об'єднаний районний військовий комісаріат.
• № 19 — Фінансове управління.
• № 20 — Холодногірський районний суд м. Харкова.[3]
• № 45 — Новобаварський районний суд м. Харкова.[4] Будівля була зведена у XIX ст. як Головна Харківська складочна митниця. Арх. невідомий.
• № 46 — Підрозділ державної виконавчої служби, Холодногірський район;

Санітарно-епідеміологічна станція Холодногірського району м. Харкова.[5]

• № 50 — Харківське районне управління МНС;[6]

Підрозділ МНС ПДПЧ-3.

• № 99 — Харківський слідчий ізолятор.[7]

• № 5 — Факультет музичного мистецтва Харківської державної академії культури.
• № 133 — Харківський обліково-економічний технікум-інтернат імені Ф. Г. Ананченка.
• № 192 — Харківський інститут танкових військ.

Буд. № 184. Будинок офіцерів

Буд. № 18. Харківський театр для дітей та юнацтва

• № 6 — кінотеатр «Боммер».[8] Перший у Харкові «сінематограф», був побудований у 1906 р. за проектом Б. М. Корнєєнка, у дворі цього будинку. Також тут працював фотограф А. К. Федецький.
• № 18 — Харківський театр для дітей та юнацтва (колишня назва «Харківський театр юного глядача»).[9] На початку XX ст. у цій будівлі розташовувався театр «Машель».
• № 118 — в цьому будинку розташовані 2 бібліотеки — Центральна дитяча бібліотека Холодногірського р-ну і бібліотека-філія № 11 для дорослих ЦБС Холодногірського району м. Харкова.[10]
• № 184 — 9-й гарнізонний будинок офіцерів.[11]

Буд. № 124. Свято-Озерянський храм

Буд. № 44. Свято-Димитрівський храм

Свято-Димитрівський храм після реконструкції Ловцова М.І. (не пізніше 1900 року)

• № 44 — Свято-Димитрівський храм УГКЦ. Кам’яний храм побудовано у 1808 році на місці дерев’яної церкви яка згоріла у 1804 році. Храм на початку 1840-х років було розширено, та добудовано дзвіницю. У 1885 – 1896 роках храм було перебудовано за проектом Ловцова М.І.. У 1929 році храм було закрито, а у 1935 році його будівлю було перебудовано і частково зруйновано (знищені бані й дзвіниця). З 1992 року у будинку (на той час кінотеатр «Спорт») відновилися богослужіння УАПЦ (о). У 2020 році Свято-Дмитрівська парафія увійшла під юрисдикцію УГКЦ. Храм поступово відбудовується силами парафіян.
• № 124 — Свято-Озерянська церква.

Пам'ятник пожежникам

• Між вулицями Різдвяна і Ярославська забудова Полтавського Шляху утворює невелику площу шестикутної форми, на якій влаштовано сквер. Така форма забудови вулиці спричинена заболоченим озерцем, яке колись існувало на цьому місці. У середині XIX ст. при будівництві мостової озеро засипали й насадили сквер. У 1958 р. у сквері було поставлено пам'ятник Я. Свердлову (ск. Я. І. Рик, арх. А. П. Павлов). У ніч на 11 квітня 2015 р. невідомі особи зруйнували пам'ятник.[12]
• Поруч із Пожежною частиною № 3 (буд. № 50) розташований Сквер Пожежників з пам'ятником, присвяченим пожежникам, які загинули при виконанні службового обов'язку (ск. М. Ф. Овсянкін, арх. Ю. М. Шкодовський).
• Поруч зі ст. м. «Холодна Гора», відрізаний від вулиці торговельним центром, розташований сквер ім. О. І. Мещанінова, професора, доктора медичних наук. У 2006 р. у сквері було відкрито пам'ятник-погруддя лікареві, який у роки окупації Харкова під час ІІ Світової війни, спромігся відкрити на базі 9-ї міської лікарні відділення Червоного Хреста. Багато поранених військовополонених червоноармійців були врятовані Мещаніновим від концтабору.[13]
• Біля Будинку офіцерів (буд. № 184) розташований невеликий сквер.
• Перед поворотом на Залютинську вулицю розташований парк «Юність», відкритий у 1978 р. (арх. Ю. Г. Шуліка, А. І. Зобенко, С. Д. Мискова і студенти художньо-промислового інституту).
• Там, де Полтавський Шлях перетинає річку Уди, розташований Новобаварський гідропарк, започаткований у 1967 р. (арх. Г. С. Маяк). Русло річки було розширено і, таким чином, створене Новобаварське водосховище.

Меморіальна дошка в пам'ять подвига Магомета Караєва

• Перед початком Полтавського Шляху розташований Лопанський міст, який з'єднує вулицю з Сергіївським майданом.
• В районі ст. «Харків-Пасажирський» над залізничними коліями розташований Холодногірський шляхопровід ім. Магомета Караєва. Побудований у 1954 р. за проектом арх. А. М. Мацкевича, на місці підірваного в 1941 р. шляхопровода.
• Залютинський міст, через струмок Залютин. Побудований у 1971 р.
• Гуківський міст, через річку Уди. Побудований у 1952 р.
• Підземний пішохідний перехід поруч з будинком № 56 (раніше Будинок побуту «Центральний»), з торговельними й офісними приміщеннями. Побудований у 1972 р. Нині торговельний центр «Підземне місто».
• Підземний пішохідний перехід поруч з № 192 (інститут танкових військ). Будівлі інституту розташовані з обох боків вулиці, і перехід забезпечує зручний зв'язок між ними.

Полтавський Шлях зв'язує центр міста з Південним вокзалом, Холодною Горою і далі прямує до розв'язки на перетині з Харківською окружною дорогою. Вулицею проходить автошлях міжнародного значення М03, який веде на Полтаву та Київ.

Сьогодні вулицею Полтавський шлях проходять трамвайні маршрути :

• 3 — Залютине — Полтавський Шлях — вул. Греківська — вул. Москалівська — Новожаново. Неподалік на Залютинській вулиці розташована кінцева зупинка «Залютине» з трамвайним кільцем;
• 5 — Південний вокзал — вул. Одеська;
• 6 — Південний вокзал — Полтавський Шлях — просп. Московський — Салтівське шосе — 602-й м/р;
• 7 — Новоселівка — Південний вокзал — Просп. Перемоги.

Автобусні маршрути:

• 11е — Комсомольске шосе (вул. Цементна) — 602-й м/р (Медкомплекс);
• 34е — Ст. м. «Холодна Гора» — Григорівське шосе — просп. Любові Малої — Ст. м. «Холодна Гора»;
• 43е — Ст. м. «Холодна Гора» — Залютине (Пансіонат)
• 67е — Ст. м. «Центральний ринок» — вул. Доватора — Новоселівка (вул. Баварська);
• 75е — Ст. м. «Холодна Гора» — просп. Любові Малої — Завод «Надія»;
• 112е — Ст. м. «Центральний ринок» — вул. Конєва — Новоселівка;
• 209е — Ст. м. «Холодна Гора» — Лідне;
• 220е — Ст. м. «Холодна Гора» — Сел. «Перемога» (Пилипівка)
• 237е — Ст. м. «Холодна Гора» — Липовий Гай;
• 238е — Пл. Конституції — Просп. Дзюби;
• 244е — Ст. м. «Холодна Гора» — наб. Червоношкільна — Станція Основа;
• 254е — Залютине (Пансіонат) — Благовіщенський собор (Центральний ринок);
• 258е — вул. Академіка Богомольця — Просп. Слави (вул. Золочівська);
• 282е — Ст. м. «Холодна Гора» — Новоіванівський мост — вул. Новгородська — ТРК «Караван» (Олексіївка);
• 299е — Ст. м. «Холодна Гора» — Медучилище № 2;
• 302е — Ст. м. «Холодна Гора» — Сел. Жуковського;
• 303е — Ст. м. «Наукова» — Просп. Дзюби;
• б/н — Ст. м. «Холодна Гора» — Полтавський Шлях — Авторинок «Лоск».[14]

Поруч зі ст. м. «Холодна гора» розташована автостанція «Холодна гора».

• Леонид Мачулин Улицы и площади города Харькова — Харьков, 2007
• М. Т. Дьяченко З історії харківських вулиць і площ — Харків, 1961
• А. Лейбфрейд, В. Реусов, А. Тиц Харьков: Архитектура, памятники, новостройка. Путеводитель
• Т. В. Тихомирова Полтавская — Новороссийская — Екатеринославская — Свердлова
• Б. Клейн Вдоль улицы Свердлова