Васильєв Михайло Калинович

Народився 1863 року у селищі Лебедин, Харківської губернії, тепер у складі Сумської області. За іншими даними родом з Київщини[1]

Закінчив Єлисаветградське земське реальне училище, до 1885 року був членом Єлисаветградського гуртка Громади О. І. Михалевича.[2] Вищу освіту здобув у Петербурзькому технологічному інституті. У 1880-х роках член українського студентського гуртка в Петербурзі, зазнав ув'язнення на шість місяців. По закінченні інституту повернувся в Україну, працював інженером та директором на цукроварнях Ніколи Терещенка.

Помер 10 травня 1912 року у Києві.[3]

Автор понад 50 праць з технології цукроваріння, відзначених медалями Російського Технічного Товариства. Написав низку етнографічних праць про народні вірування, народний театр та українські пісні, надруковані в журналах «Этнографическое обозрение» і «Кіевская старина». За працю «Антропоморфические представления в верованиях украинского народа» обраний членом Московського товариства прихильників природознавства, антропології та етнографії.

Йому належать розвідки «Дві цукрозаводські пісні» (1886), «До питання про нові мотиви в малоруській народній поезії» (1897), а також дослідження про український народний театр, народні обряди, звичаї, вірування, фольклорно-літературні зв'язки («Рекрутчина в малоруській пісні» (1889), «Малоруські похоронні обряди та повір'я» (1890), «Народна пісня про Шевченка» (1885), «Т. Г. Шевченко в легенді» (1900).[4]

• Михайло Кутинський. НЕКРОПОЛЬ УКРАЇНИ. — Дніпро. — № 6, 1990. Стор. 143.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл.