Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут

Санкт-Петербурзький Практичний Технологічний інститут був заснований 28 листопада (10 грудня) 1828 року за наказом імператора Миколи I. Указ було прийнято з подачі міністра фінансів Є. Ф. Канкріна.

Зокрема у «Положенні про Санкт-Петербурзький Практичний Технологічний інститут» було вказано:

рос. Цель Практического Технологического института есть та, чтобы приготовить людей, имеющих достаточные теоретические и практические познания для управления фабриками или отдельными частями оных.[4].

Навчання вихованців у теоретичній частині має складатись із таких предметів: Закон божий; Чистописання; Російська мова за правилами граматики, з практичними вправами, скільки потрібно, щоб вихованці могли ясно висловлювати свої думки; Загальні пізнання географії й огляд Історії; Начала Природничої Історії; Малювання загалом й особливо машин, планів, будівель, узорів та прикрас; Арифметика; Алгебра до рівнянь; Геометрія та деяке поняття про практичне вимірювання земель; Потрібні частини прикладної математики; Необхідні для ремесел та мистецтв пізнання фізики; Основні пізнання практичної хімії щодо ремесел та мистецтв; Курс технології, й особливо тих частин, які найближчим чином стосуються мети започаткування Інституту, як-то: а) красильного мистецтва, б) апертури тканих матерій, в) побудови різного роду машин, і при цьому загальні пізнання тих творів, які складають первинні матеріали фабрик.

У 1896 році інститут було перейменовано на «Технологічний Інститут Імператора Миколи I».

У 1930 році інститут отримав назву — Ленінградський Червонопрапорний хіміко-технологічний інститут.

У перші ж дні війни, за розпорядженням уряду, частину інституту було евакуйовано до Казані (в середині липня).

У березні 1942 року відбулась друга частина евакуації інституту. 12 березня припинились навчальні заняття.

Заняття відновились після повернення з евакуації інституту з Казани у 1944 році.

Міністерство вищої та середньої спеціальної освіти РРФСР. Ленінградський Ордена Жовтневої революції, Ордена Трудового червоного прапора Технологічний інститут імені Ленради

Технологічний інститут.
Заснований 1828 року

«Технологи-революціонери, державні діячі» (у будівлі):

• Мешаді Азізбеков 1876—1918,
• Михайло Бруснєв 1864—1937,
• Анатолій Ванєєв 1872—1899,
• Валентин Вологдін 1881—1953,
• Микола Горбунов 1892—1938,
• Сергій Гусєв 1874—1933,
• Петро Запорожець 1873—1905,
• Леонід Красін 1870—1926,
• Гліб Кржижановський 1872—1959,
• Сергій Лазо 1894—1920,
• Людвіг Мартенс 1875—1948,
• Григорій Петров 1892—1918,
• Степан Радченко 1869—1911,
• Михайло Сажин 1845—1934,
• Василь Старков 1869—1925

1978 р. Архітектор Милорадович. Матеріал — мармур. «Видатні вчені, що працювали в інституті» (в актовій залі):

• Федір Бейльштейн 1838—1906,
• Іван Вишнєградський 1831—1895,
• Герман Гесс 1802—1850,
• Олександр Грінберг 1898—1966,
• Дмитро Коновалов 1856—1929,
• Сергій Лебедєв 1874—1934,
• Дмитро Менделєєв 1834—1907,
• Микола Петров 1836—1920,
• Олександр Порай-Кошиць 1877—1949,
• Олексій Фаворський 1860—1945,
• Лев Чугаєв 1873—1922,
• Дмитро Чернов 1839—1921,
• Олексій Шульяченко 1841—1903,
• Микола Щукін 1848—1924,
• Олександр Яковкін 1860—1936

1978 р. Архітектор Милорадович. Матеріал — мармур.

• меморіальна дошка (у будівлі) Багалу Л. І., «Тут у 1930—1969 роках працював найкрупніший спеціаліст, професор Л. І. Багал». 1978. Мармур.
• меморіальна дошка (Ф-80) Бутлерову О. М., «О. М. Бутлеров. 1828—1886». 1960-ті рр. Метал.
• меморіальна дошка (на будівлі кафедри технології резини) Бизову Б. В., «Тут у 1923—1934 роках працював найвидатніший спеціаліст у галузі хімії й технології каучуку та резини Б. В. Бизов». 1978. Мармур.
• меморіальна дошка (Ф-4) Вариньському Л., «Тут, у Петербурзькому технологічному інституті, у 1874—1875 роках навчався Людвік Вариньський — діяч соціалістичного руху, засновник польської партії „Пролетаріат“ (1882). Загинув у Шліссельбурзькій фортеці у 1889 році». 1989. Архітектор Віра Ісаєва. Граніт.
• меморіальна дошка (в будівлі) Вуколову С. П., «Тут у 1932—1940 роках працював видатний спеціаліст, професор Семен Вуколов». 1978. Мармур.
• меморіальна дошка Горбунову М. П., «Тут, у Технологічному інституті, у 1910—1917 роках навчався Микола Петрович Горбунов, радянський державний діяч, один з організаторів науки, академік». 1984. Архітектор Іванов В. М. Граніт.
• …

Територія Технологічного інституту обмежена ділянкою на перетині Заміського й Московського проспектів. Первинно його площа становила приблизно 31800 м². Після Указу про заснування 28 листопада 1828 року почалось зведення спеціальних будівель, й уже до серпня 1831 року був готовий триповерховий головний корпус, житлові будинки та деякі майстерні. Архітектори: Постников, Анерт.[6] До 1834 року завершено будівництво «Гірського будинку», а у 1853 році зведено першу на території інституту Хімічну Лабораторія, у якій працювали Дмитро Менделєєв і Федір Бейльштейн (нині у цій будівлі розташовано кафедру загальної фізики). У той самий час будуються ливарня, житловий дерев'яний будинок, сараї й навіс (арх. Бекман).

Інститут було відкрито 11.10.1831. У 1930 році з боку Московського проспекту було зведено навчальний корпус за проектом Д. Л. Кричевського й О. І. Гегелло.[6]

У 1863—1885 роках будуються Механічна Лабораторія, студентська їдальня у 3 поверхи; формується музей, спальні вихованців, квартири.

Внутрішній двір

У 1900-х роках, після великої перерви інститут значно розширює свої навчальні приміщення. Докорінним чином перебудовується Головний корпус.

Будівельну комісію очолюють викладачі інституту, цивільні інженери Л. П. Шишко та Максимов. Окрім зазначеного вище в інституті у цей час триває будівництво нових та перебудова старих будівель і лабораторій.

У 1913 році зводяться Інженерно-Механічна й Хіміко-Технічна лабораторії. У зв'язку з початком Першої світової війни інститут змушений будувати нові будівлі у й без того тісних дворах. У 1916 купується нова ділянка.

У 1990 році зводиться шестиповерхова будівля Фундаментальної бібліотеки СПДТІ (ТУ), що є однією з найбільших бібліотек ВНЗ.

• 1-й факультет: Хімічної технології неорганічних речовин та матеріалів
• 2-й факультет: Тонкого органічного й мікробіологічного синтезу
• 3-й факультет: Інженерно-кібернетичний
• 4-й факультет: Технології органічного синтезу й полімерних матеріалів
• 5-й факультет: Наукомістких технологій
• 6-й факультет: Захисту довкілля
• 7-й факультет: економіки й менеджменту (денне та вечірнє відділення)
• 8-й факультет: Інформатики й управління
• Гуманітарне відділення
• Фізико-математичне відділення^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Хімічне відділення
• Загальноінженерне відділення
• Факультет підвищення кваліфікації викладачів ВНЗ
• Заочне відділення

В інституті:

• 28 академіків і членів-кореспондентів російських та міжнародних академій наук
• 10 лауреатів Державних премій та премій Ради Міністрів
• 12 заслужених діячів науки й техніки
• 125 професорів та докторів наук
• 560 доцентів та кандидатів наук
• Понад 5 тис. студентів
• 8 факультетів
• 4 відділення
• 59 кафедр[7]

Фундаментальна бібліотека Технологічного інституту — одна з найстаріших хімічних бібліотек у Росії. За 170 років існування вона зібрала у своїх фондах близько мільйона томів. У бібліотеці представлена література з хімії та хімічної технології, фізики, математики, економіки та інших дисциплін.

У 1990 році бібліотека переїхала до нової будівлі, зведеної спеціально для неї у дворі інституту. На шести поверхах бібліотеки розміщено 4 читацьких зали, 5 абонементів, каталоги, книгосховища, службові приміщення[8].

Газета Санкт-Петербурзького державного технологічного інституту (технічного університету)

Виходить з жовтня 1926 року.

• Сокович Євген Олександрович (*1864 — †1946 рр.) — міністр (залізничних) шляхів уряду УНР.
• Семен Альтов (нар. 1945) — радянський та російський письменник-сатирик
• Мамед Гасан Гаджинський (1875—1931) — азербайджанський державний діяч, перший міністр закордонних справ, п'ятий міністр внутрішніх справ, третій голова Ради Міністрів Азербайджанської Демократичної Республіки
• Борис Гальоркін (1871—1945), Інженер-генерал-лейтенант, академік, доктор математики й технічних наук (автор теорії пружності пластин)
• Володимир Зворикін (1889—1982) — російський інженер, один з винахідників сучасного телебачення
• Абрам Іоффе (1880—1960) — видатний фізик, «батько» радянської фізики
• Гліб Кржижановський (1872—1959) — інженер-енергетик, діяч більшовицького руху
• Броніслав Малаховський (1867—1934) — російський інженер, автор паровоза серії С, одного з найкращих російських кур'єрських локомотивів, що подолав швидкісний рубіж 100 км/год
• Гурій Петровський (1931—2005) — російський фізико-хімік, спеціаліст у галузі технології оптичного та спеціального скла, академік Російської академії наук
• Олександр Порай-Кошиц (1877—1949), академік, хімік-органік
• Сергій Прокудін-Горський (1863—1944) — фотограф, піонер кольорової фотографії.
• Сергій Розанов (1840—1870) — російський ботанік
• Густав Тринклер (1876—1957) — російський інженер, один з винахідників сучасного дизельного двигуна
• Михайло Троїцький (1880—?) — ректор Донського політехнічного інституту

• Аксель Гадолін (1828—1892), Генерал від артилерії, академік, професор кристалохімії та мінералогії, заслужений професор Михайлівської Артилерійської Академії

Дмитро Менделєєв

• Генріх Войницький (1833—1905?), інженер-генерал, професор Миколаївської Інженерної Академії та Технологічного інституту, спеціаліст із вентиляції та опалення, архітектор
• Герман Паукер (1822—1889), інженер-генерал-лейтенант, інженер-будівельник, Міністр шляхів сполучення
• Ілля Чайковський (1795—1880), інженер-генерал-майор, гірничий інженер, батько Петра Ілліча Чайковського
• Олексій Шуляченко (1841—1903), інженер-генерал-майор, «батько» російського цементу, професор хімії, дослідник нітросполук, сполук кремнію, вибухових речовин, матеріалів будівельної хімії, заслужений професор Миколаївської інженерної Академії
• Віктор Кирпічов(1844—1913), таємний радник (повний статський генерал), професор Технологічного інституту з прикладної механіки. Читав курси опору будівельних матеріалів, вантажопідйомних машин та побудови деталей машин, керував проектами з механіки. Засновник і перший ректор Харківського технологічного інституту й Київського політехнічного інституту. З 1903 року — професор ТІ та Політехнічного інституту.
• Дмитро Менделєєв (1834—1907) — вчений та громадський діяч світового рівня. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук, член багатьох Європейських Академій наук, професор Санкт-Петербурзького університету з хімічної технології та загальної хімії, енциклопедист: хімік, фізик, метролог, економіст, технолог, геолог, метеоролог, педагог, повітроплавець, мандрівник, інженер, приладобудівник, філософ й футуролог. Один із засновників Російського фізико-хімічного товариства. Керував хімічною лабораторією у Технологічному інституті у 1863—1866 роках, викладав органічну хімію до 1872 року; одночасно викладав у Миколаївських інженерних Академії та Училищі, в інституті корпусу інженерів шляхів сполучення.
• Крупський Олександр Кирилович (*1845—†1911) — хімік-технолог.
• Дмитро Коновалов — професор, викладав у 1916—1918 роках
• Олексій Степанов (1866—1937), автор «Основ теорії ламп».
• Федір Бейльштейн — професор, керував хімічною лабораторією з 1866 року.
• Борис Розінг — викладав в інституті з 1892 року.
• Олександр Порай-Кошиц (1877—1949), академік, ординарний професор (1917) за спеціальністю «Хімія і технологія фарбуючих та волокнистих речовин». Автор анілінофарбової промисловості у Росії. Один із авторів Російського інституту прикладної хімії (1919).
• Микола Качалов (1883, Санкт-Петербург — 1961, Ленінград) — видатний хімік-технолог, спеціаліст у галузі оптичного скла, один з перших російських розробників технології його варки та засновник теорії його холодної обробки (шліфування та полірування), організатор науки та виробництва, організатор художнього склоробства. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1947), член-кореспондент АН СРСР (1933).
• Михайло Шульц (1919—2006) — фізикохімік, директор Інституту хімії силікатів (1972—1998), дійсний член АН СРСР (1979, з 1991 — РАН), Герой Соціалістичної Праці (1991), почесний професор Технологічного інституту (1998), де викладав наприкінці XX — початку XXI століття.

На території Технологічного інституту мешкає безліч котів, яких доглядають співробітники вишу. Поблизу вахтерської будки знаходиться ящик із написом «на корм котам», до якого кожен може кинути гроші.

• «Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет). 1828—1998». 1998 р., ISBN 230-09624-1
• «Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут. 1828—2003». 2003 р., ISBN 5-230-09651-9
• «150 років Ленінградського ордену Трудового Червоного Прапора Технологічного інституту ім. Ленради».
• Анатолій Дудирєв «Технологічний інститут. Спогади ректора». ISBN 978-5-367-01235-4
• «Технологічний інститут імені Ленінградської ради робітничих, селянських і солдатських депутатів»: у 2 т. Л., 1928 р.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут
• Історія інженерної справи Росії — коротка історична довідка
• SAPPER MUSEUM Віртуальний Музей інженерних військ згадує Технологічний інститут під час опису історії військово-інженерної справи Росії
• Офіційний сайт факультету економіки й менеджменту СПДТІ (ТУ)
• Офіційний сайт заочного відділення СПДТІ (ТУ)
• Енциклопедія СПб
• Меморіальні дошки тощо
• На Yandex карті