Васильєв Валерій Михайлович

Вале́рій Миха́йлович Васи́льєв (Васильїв, Василів; нар. 1893[1] — пом. 17 червня 1954, Київ) — український актор і театральний режисер, один з фундаторів Молодого театру Леся Курбаса.

Васильєв Валерій Михайлович
Псевдо Валерій Васильїв; В. Василів
Народився 1893(1893)
Помер 17 червня 1954(1954-06-17)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Діяльність театральний діяч, актор, режисер
Відомий завдяки один з фундаторів Молодого театру Леся Курбаса
Заклад Молодий театр (Леся Курбаса), Театр Миколи Садовського, Березіль, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Перший Донецький український робітничо-колгоспний пересувний театр імені Артема
Батько Васильєв Михайло Калинович, дослідник цукроваріння і етнограф
Родичі брат Микола Васильєв (Васильїв), професор, вчений-економіст
Брати, сестри Васильєв Микола Михайлович

Життєпис

Народився у 1893 році в сім'ї відомого інженера-дослідника цукроваріння Михайла Калиновича Васильєва.

Свою театральну діяльність розпочав у 1914–1916 роках в театрі Миколи Садовського.

Валерій Васильєв — один з фундаторів Молодого театру Леся Курбаса, який був створений влітку 1917 року і спочатку діяв у приміщенні театру Бергоньє. Cвій перший сезон 24 вересня 1917 театр відкрив постановкою «Чорної Пантери і Білого Ведмедя»,[2] в якій Валерій зіграв роль Мігуелеса.[3]

З 1917 року разом з Василем Миляєвим (Васильком) Валерій працював у Театральному відділі Міністерства народної освіти УНР, суміщуючи канцелярську роботу з режисерською та акторською у виставах Молодого театру.[4] З 12 вересня 1919 до 1 січня 1920 В. Васильєв виконував обов'язки голови театрального відділу Головного управління мистецтв і національної культури.[5]

Сцена з вистави «Чорна пантера» (Мігуелес — В. Васильєв, Сніжинка — О. Добровольська, Матір — О. Городиська)

Під час роботи в Молодому театрі Лесь Курбас та його молоді колеги, серед яких Валерій Васильєв, взяли на себе обов'язки режисерів, керівників студійних занять. Валерій тоді, як і інші фундатори театру, навчав молодих акторів театру, викладаючи «Слово»[6] Він також їздив до Одеси, де читав лекції в Інституті імені Кропивницького.[7]

15 лютого 1918 року в київській друкарні «Прогрес» було надруковано статут Товариства на вірі «Молодий театр у Києві». Валерій Васильєв названий серед його фундаторів і режисерів.[8] Входив до режисерської колегії (Г. Юра, В. Васильєв, С. Семдор, С. Бондарчук), якою керував Лесь Курбас. У 1918 театр почав ставити вистави у власному приміщенні.[9][10] 1918 року в Молодому театрі Валерій Васильєв як режисер поставив «Тартюф» Мольєра (художник А. Петрицький).[11]

Пізніше Валерій Васильєв був актором і режисером у «Березолі», Театрі ім. Франка та в інших театрах України.

1938—1941 — керівник Артемівського українського музично-драматичного театру.[12]

Валерій Михайлович пішов з життя 17 червня 1954 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Родичі

Батько — Васильєв Михайло Калинович (1863—1912), видатний інженер-дослідник цукроваріння (понад 50 наукових праць), фольклорист і етнограф. В 1880—1990 надрукував низку етнографічних праць про народні вірування, похоронні звичаї, народний театр, пісні.

Брат Васильєв Микола Михайлович (1901—1961) — вчений-економіст, професор, учень К. Воблого. З 1943 року — в еміграції, автор ряду статей в Енциклопедії українознавства[13].

Ролі

Режисерські роботи

Примітки
  1. Нескорені березільці: Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська / В. Ревуцький. — Нью-Йорк: Слово, 1985. — с. 188
  2. Матеріали IV Буковинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 125-річчю заснування Чернівецького національного університету ім. Федьковича: 5.10.2000. — с. 94
  3. Чорна пантера і білий ведмідь. Фотоархів.
  4. Пуха Людмила Григорівна. Кінематограф і Лесь Курбас. — Черкаси: Сіяч, 1999. — с. 47
  5. Н. Сорочан. Головне управління мистецтв і національної культури в Українській народній республіці доби Директорії // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наук. зап. Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 13. — Рівне, 2008. — с. 29-30
  6. Испытание верностью. Жена Леся Курбаса — актриса Чистяковаgazeta.zn.ua(рос.)
  7. Одеська українська театральна студія та інститут імені М. Кропивницького (1919—1924 роки) / О. Музичко // Українознавчий альманах. — 2011. — Вип. 5. — c. 171, 172.
  8. Лесь Курбас. Спогади сучасників / За ред. В. С. Василько. — К.: Мистецтво, 1969. с. 331.
  9. Молодий театр Леся КурбасаФільм НТУ
  10. Лесь Курбас, Микола Лабинський. Філософія театру. Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. — с. 863
  11. Український театр, 1973. — с. 28
  12. Мистецтво України / А. В. Кудрицький. — К.: 1995 — с. 81
  13. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
  14. Лесь Курбас. Фотоархів. Чорна Пантера і Білий Медвідь kurbas.org.ua

Посилання
  • Перетворення Шекспіра: Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років. Front Cover. Ірина Макарик. Ніка-Центр, 2010. — с. 269, 317.
  • Ізборник
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.