Велика Вісь

Вели́ка Вісьсело в Україні, у Ріпкинському районі Чернігівської області. Населення становить 377 осіб. Орган місцевого самоврядування — Великовіська сільська рада. Великовіській сільській раді підпорядковане село Звеничів .

село Велика Вісь
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Ріпкинський район
Рада Великовіська сільська рада
Код КАТОТТГ UA74100330070093771
Основні дані
Засноване до 1527 р.
Населення 377
Площа 0,003 км²
Поштовий індекс 15071
Телефонний код +380 4641
Географічні дані
Географічні координати 51°42′27″ пн. ш. 31°14′11″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
142 м
Водойми Замглай
Місцева влада
Адреса ради 15073, Чернігівська обл. Ріпкинським р-н, с.Велика Вісь, вул. Чернігівська,44А
Карта
Велика Вісь
Велика Вісь
Мапа

Історія

Село входило до складу Роїської сотні Чернігівського полку Гетьманщини до 1781 року.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Великовіську сільраду Городнянського району до складу Ріпкинського району.[1]

Поселення між витоками річок Стрижня і Замглай, окутане болотом з назвою Свинь виникло ще в добу Київської Русі і згадується в «Пам’яті» 1527 р. («село городовое, домов 20 было») разом із селом Мала Вісь («на рѣце Свинь, село городовое, домов 30 было»). У другій половині XVI ст. Велика Вісь належала любецьким зем’янам Пироцьким, які в 1609 р. уступили її Миколі Бакуринському. 6 березня 1625 р. король Сиґізмунд III видав привілей на осадження козацької хоругви на великовіських ґрунтах. Ще наприкінці 1633 р. селища Велика і Мала Вісі являли собою пустки, якщо не брати до уваги окремі спроби представників ланової шляхти загосподарювати свої наділи. Політична нестабільність, викликана майже безперервними московсько-литовськими війнами впродовж усього XVI ст., а також Смута початку XVII ст. на Московщині вкрай негативно позначились на поселеннях чернігівської округи. Майже півтора століття вони постійно перебували під загрозою знищення і час від часу безлюдніли і запустівали, відроджуючись щойно воєнна загроза минала. Таке тривале лихоліття виявилось фатальним і Мала Вісь у подальшому так і не відродилася. Велика Вісь залишалася не осадженою до кінця 1630-х років, а відродження села відбулося внаслідок колонізаційної хвилі чернігівських міщан. Так, 12 травня 1664 р. гетьманським універсалом Івана Брюховецького нагадувалося про збереження за громадами селищ Велика Вісь, Халявин та інших давнього обов’язку виконувати повинності в м. Чернігові та сплачувати податки до міської скарбниці. Універсалом від 26 червня 1656 р. Б. Хмельницький пішов назустріч побажанням Юрія Бакуринського і затвердив за ним колишні батьківські володіння, серед яких згадувалась і Велика Вісь. Однак за Бакуринськими село не закріпилось.І вже за чернігівського полковника Василя Борковського (1672— 1685) Велика Вісь при укладанні Генерального слідства про маєтності (1729—1730 рр.), належало на ранг полковника. Надалі Борковський передав село значковому товаришеві Ворошилі, потім полковому обозному Лєску, значковому козакові Заборовському, полковому обозному Байдаку. Полковник Юхим Лизогуб надав Велику Вісь осавулові полковому Василеві Устимовичу (26.01.1689). Підтвердний універсал Іван Мазепа видав 10 травня 1690 р. Далі селом володів зять останнього значковий козак Семен Наумович. По смерті Наумовича селом володів полковник Павло Полуботок, а в 1716 р. передав значковому Іванові Янушкевичу. Підтвердні універсали Янушкевичу на Велику Вісь: гетьманів Івана Скоропадського (13.05.1716), Данила Апостола (25.10.1728). 31 травня 1717 р. знатний військовий товариш Іван Мокрієвичотримав універсал гетьмана Івана Скоропадського на «особливійдворъ» у селі Велика Вісь.. Від Після судових процесів селом заволодів Янушкевич, а потім село перейшло до його зятя Якова Красковського, який згадувався як власник села ще в 1760 р. Основні козацькі родини: Жовніри, Мішури, Демченки, Велігорські, Шрамченки, Мелюки. Отамани: Демченко Клим (1724), Жовнір Герасим (1747). Церква Покрови Богородиці. «Деревяная, зъ еднимъ прѣстоломъ… без ограды». Школа (1732, 1740 — «въ оной дячокъ», 1741, 1750, 1767 — «школная изба… въ оной живѣтъ дячокъ» ). Шпиталь (1732, 1740 — «въ ономъ старецъ хромій» 1741). Шинки: значкового Івана Янушкевича (1732, 1741), військового канцеляриста Соколовського (1740, 1750), Івана Мокрієвича (1741). За ревізією 1782 р. у Великій Вісі мешкало козаків: виборних — 48 осіб чоловічої статі і 43 жіночої, підпомічників — відповідно 169 і 175, значкових товаришів і старшинських дітей — 2 і 1 401.

1713 р. 10 дворів козацьких

1724 р. 26 дворів козацьких

1729 р. 14 дворів козацьких

1732 р. 37 дворів козацьких 10 дворів посполитих

1738 р. 29 дворів козацьких 6 дворів посполитих

1739 р. 33 двори козацьких 9 дворів посполитих

1740 р. 35 дворів козацьких 8 дворів посполитих

1741 р. 32 двори козацьких 18 дворів посполитих

1743 р. 27 дворів козацьких 10 дворів посполитих

1747 р. 26 дворів козацьких 13 дворів посполитих

1750 р. 24 двори козацьких 13 дворів посполитих

1753 р. 12 дворів козацьких

1755 р. 30 дворів козацьких 14 дворів посполитих

1764 р. 30 дворів козацьких 17 дворів посполитих

1767 р. 32 двори козацьких 7 дворів посполитих

У 1767 р. власником посполитих виступає лише військовий товариш Яків Красковський (7 дворів).[2]

Господарство

Функціонує ТОВ "ДОБРОБУТ. Вид діяльності: розведення великої рогатої худоби. [3] Функціонує Дочірнє підприємство агро приватного підприємства "КАСКАД". Вид діяльності: вирощування зернових культур.[4]

Земляки

Народився Брагинець Микола Григорович ( 1910 - 1985 ) - Герой Радянського Союзу.[5]

Примітки

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.