Городнянський район

Межує з Климовським районом Брянської області Російської федерації, Добруським районом Гомельської області Республіки Білорусь, Ріпкинським, Чернігівським, Менським, Сновським районами Чернігівської області.

Білорусь	Білорусь	Росія
Ріпкинський район		Сновський район
	Чернігівський район	Менський район

Площа району — 1571,2 тис. км². Населення становить 36,3 тис. чол. Район складається з 79 населених пунктів.

Із корисних копалин в районі є глина, пісок, торф. Розробляються родовища глини та торфу. Для будівництва використовуються поклади піску. Торф добувається у декількох місцях району, промисловим способом добувається біля с. Дроздовиця.

По території району протікають річка Снов та її притоки: Смячка і Крюкова. Ґрунти дерново-підзолисті, суглинисті з піщаним прошарком.

Городнянщина лежить у межах Поліської низовини, в зоні мішаних лісів, де переважає сосна, дуб, береза, осика, вільха, липа, які займають площу 45,2 тис.га.

Городнянщина багата своїм тваринним і рослинним світом, на її території розташовано вісім природоохоронних зон і мисливські угіддя площею 30 тис.га. Серед місцевих популярне місце Рангов, яке використовується як грибне угіддя.

Територія району була заселена в часи неоліту — близько 100 тисяч років тому. Про це свідчать літописи часів Київської Русі, а також розкопки в селах Мощенка та Рубіж.

Адміністративним центром району є місто Городня. Першу писемну згадку про Городню знаходимо в 1552 році. З 1635 року містечко стало центром Городнянської округи, з 1705^{[джерело?]} року — центром Городнянської сотні, з 1782 року — центром Городнянського повіту, а з 1923 — центром Городнянського району. В сучасних межах район існує з 1965 року.

Повертаючись в 1709 році з Полтави до Санкт-Петербургу, в Городні зупинився Петро I і, за переказами, які не мають історичного підгрунття, подарував містечку три чавунні гармати, які в 1888 році були встановлені на п'єдесталі. Насправді московський цар у Городні не був і гармат не дарував. Гармати збереглися до наших днів, і є історичним символом міста.

У 1959 р. до Городнянського району приєднано частини ліквідованих Добрянського і Тупичівського районів.[3]

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради: Бутівську та Конотопську Щорського району до складу Городнянського району, а Великовіську Городнянського району — до складу Ріпкинського району.[4]

Економіка району має чітко окреслений аграрний напрямок. На 120 тис.га сільськогосподарських угідь господарюють 35 підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні картоплі, льону, м'ясо-молочному тваринництві.

Переробка продукції сільського господарства здійснюється на льонозаводі, маслозаводі, заводі продовольчих товарів, комбікормовому заводі. Ведеться видобуток торфу. Продукція держлісгоспу експортується в Німеччину, Словаччину, Австрію, Італію, Польщу.

Район перетинає автотраса Н28 (Чернігів — Сеньківка), поблизу Монументу Дружби розгалужується в напрямках Гомеля і Брянська, проходить відрізок Південно-Західної залізниці Бахмач — Гомель. Діє прикордонний митний пост «Сеньківка», що з'єднує кордони 3-х держав.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[5]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Городнянського району були створені 44 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 60,40% (проголосували 14 637 із 23 234 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 38,96% (5 702 виборців); Юлія Тимошенко — 23,51% (3 441 виборців), Олег Ляшко — 16,42% (2 403 виборців), Сергій Тігіпко — 5,86% (858 виборців), Анатолій Гриценко — 4,22% (618 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,20%.[6]

Історія Городнянщини знайшла свій відгук у численних пам'ятках. Поблизу с. Автуничі виявлене і повністю досліджене поселення періоду Київської Русі (Х-ХІІ ст.). Оригінальністю задуму та конструктивного рішення, що не мають аналогів на Лівобережній Україні, відзначається Михайлівська церква у с. Великий Листвен (1742).

У м. Городня зберігся будинок, де народився один з основоположників вітчизняної хірургії М.Волкович. Пам'яткою садово-паркового мистецтва є парк у с. Тупичеві.

На стику кордонів трьох держав, поблизу с. Сеньківка, над тихоплинною Жеведою, у 1975 р. було встановлено монумент Дружби. Тут, на просторому Слов'янському полі, до окупації та анексії Криму Росією відбувалися міжнародні свята, фестивалі.

Десять останніх років у Городні прожив і похований лікар, етнограф, письменник Степан Ніс. Також тут навчався український письменник і громадський діяч Василь Чумак.

Уродженцями району є:

• вчений-кібернетик, академік Олександр Кухтенко;
• художник, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка Олександр Лопухов;
• поет Абрам Кацнельсон;
• відомий політичний діяч, правозахисник, один із засновників Української Гельсінської групи, перший голова Української Гельсінської спілки Левко Лук'яненко;
• Андрос Іван Назарович - педагог, військовий льотчик, учасник Другої світової війни, батько українського філософа Андроса Євгенія Івановича, дідусь українського політолога Андроса Олега Євгенійовича та психолога Андроса Мирослава Євгенійовича;
• революціонерка-народниця М. Вєтрова;
• білоруський архітектор Валентин Ліхапол.

Трьом городнянцям: Олексію Жижкуну, Борису Калачу, Йосипу Юфи — присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

• Городнянський район на сайті ОДА^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Городнянський район на сайті Облради^{[недоступне посилання з липня 2019]}